Зайці людини зустріли – злякалися.
У ліс утекли. Там оленя зустріли.
Знову перелякалися.
Стороною обежали.
До ведмедя у лабети ледве не потрапили.
Від вовка ледве поскакали.
На горі зібралися.
Говорять між собою:
- Усіх ми боїмося. Як жити будемо? Краще утопитися…
Усе погодилися. Побігли до озера палитися. Тільки п'яти миготять.
У цей час миша пробігала. Побачила зайців, у нору сховалася.
А зайці кричать:
- Дивитеся! Нас миша боїться…
Недалеко рябчик ягоди збирав. Голос заячий почув. На дерево злетів.
- Е е е! Та рябчик злякався, – говорять зайці. До озера припригали. На березі жаба сиділа.
На сонечку грілася. Зайців побачила, у воду пірнула. Заєць кричить:
- Стійте! Не ми одні боїмося. Нас теж боятися! Жити, стало бути, можна. Не будемо палитися.