Жили разом два брати, Нивеникен і Кукеки. Кукеки додому дрова носив, чай кип'ятив, а Нивеникен із самого раннього ранку йшов на полювання. Нивеникен був такий знаменитий мисливець, що брати свій намет зміцнювали головами й ногами диких оленів.
Одного разу Кукеки сидячи у чумі, почув спів жінок. Вони співали:
Коли богатир Нивеникен пішов на полювання?
Кукеки ним відповів:
- Давно, коли ще тільки почало розвиднюватися.
Отут прилетіли три жінки, увійшли у чум і запитали у Кукеки:
- Можна нам твою голову розчесати?
- Чешіть, – сказав Кукеки. Жінки розчесали йому голову, а потім полетіли. Богатир Нивеникен прийшов з полювання. Увечері за чаєм подивився на голову Кукеки – дуже красиво у Кукеки причесана голова. Нивеникен запитав:
- Ти що таке зробив, що твої волосся стали такими гладкими?
- Я їх розчісував деревною корою, так і вийшло, – відповів Кукеки.
- Е е, – сказав Нивеникен.
Рано ранком Нивеникен знову пішов на полювання. Прийшов увечері, убивши трохи диких оленів. Голова у Кукеки знову дуже красиво причесана. Знову прилітали й зачісували його жінки. Нивеникен дуже здивувався. Пробував зачісуватися корою, але від кори у нього волосся ніяк не лягають.
Ранком Нивеникен знову пішов на полювання, прийшов увечері й знову бачить, що голова у Кукеки дуже красиво причесана. Здивувався Нивеникен і говорить Кукеки:
- А ну, зачісуй при мені свої волосся корою! Я зачісував мої волосся ніяк не лягають.
Став Кукеки зачісуватися корою, але у нього нічого не вийшло. Отут Нивеникен говорить Кукеки:
- Навіщо мене обманював? Розповідай, хто тебе зачісував? Якщо не розповіси, я тебе вб'ю на цім місці. Отут Кукеки розповів:
- Три дні, як стали прилітати до мене жінки. Прилетівши, вони зачісують мене й летять. Завтра ранком вони знову прилетять.
Нивеникен, вислухавши оповідання, сказав:
- Зараз я піду прив'яжу свого мисливського оленя у тайзі.
Пішов, прив'язав і прийшов.
- Тепер ти закидай мене щебенями, що валяється близько чуму. Коли ж прилетять жінки й будуть запитувати, коли ж Нивеникен пішов на полювання, ти скажи їм: давно, тільки-но тільки розвидніло.
Кукеки закидав Нивеникена щебенями. Опівдні знову почулося спів жінок.
- Коли пішов на полювання богатир Нивеникен, скажи нам, Кукеки?
Кукеки відповів:
- Давно, тільки-но з'явилося перше світло.
Жінки спустилися, увійшли у чум. Нивеникен піднявся, підкрався до чуму. Близько чуму коштують три пари крил. Одну пару срібних крил Нивеникен побрав і сховав. Сховавши крила, Нивеникен увійшов у чум. Дві жінки підхопилися й полетіли, а одна жінка залишилася. Нивеникен побрав цю жінку у дружин.
Коли Нивеникен ішов на полювання, то крила своєї дружини залишав зберігати Кукеки, говорячи при цьому:
- Дивися, не віддавай крила, а то вб'ю тебе.
Ось одного разу, коли Нивеникен пішов на полювання, дружина його стала просити Кукеки, щоб він віддав їй крила:
- Та що б таке дати тобі, щоб ти віддав мені за це мої крила. Прагнеш серця поїсти?
- Ні, я адже їв уже серце.
- Може, убду співай?
- Убду я теж їв.
- Ну, а енгни будеш їсти?
- Це що ж таке ти називаєш енгни? - запитав Кукеки.
- Ну, значить ти не їв енгни, раз не знаєш назви…
Зварився для тебе енгни, – сказала жінка, – неси мої крила!
Кукеки приніс крила й віддав братовій. Глянув у казан, а він повний оленячого шлунка. Обдурила мене жінка, – подумав Кукеки. А жінка вже полетіла.
Прийшов Нивеникен.
- Куди пішла дружина? - запитав Нивеникен.
- Обдурила мене твоя дружина, сказала, що дасть мені за крила те, що я ще не їв, а зварила желудочек. Я ж їй віддав за желудочек крила.
Отут Нивеникен сабоно розсердився, убив Кукеки, а сам пішов з будинку.
Ішов, ішов Нивеникен і побачив один будиночок. Увійшов у нього. Сидяча на порозі бабуся злякалася. Пташка чив не встигнула сказати, так зненацька він увійшов.
Бабуся напоїла Нивеникена сподіваємося й запитала:
- Куди, богатир, ідеш?
- Я дружину свою шукаю, – сказав Нивеникен. - Не чи знаєш ти, бабуся, куди мені йти?
- Ні, не знаю. Ось там далі моя старша сестра живе, вона, напевно, знає.
Нивеникен далі пішов. Дійшов до іншої бабусі, запитав у неї:
- Як, бабуся, мені дружину свою знайти? Баба сказала йому:
- Ось там ще далі живе закриваючий сонце шуліка. Усіх, що бігають і літаючих далі цього місця він не пропускає. Ще далі, за тим місцем, де живе шуліка, протікає ріка. На самому вузькому місці цієї ріки на обоє її берегах прикуті до скель залізними ланцюгами два, ведмедя. Ці ведмеді з, що бігають нікого не пропускають. Ще далі перебуває більша скеля. Скеля ця зовсім солодка. Якщо ти на неї залізеш, то побачиш на скелі двох вовків.
- Як же я піду таким шляхом? - запитав Нивеникен.
- А ти підеш цим шляхом так: шуліки ти минеш, ставши горностаєм. Як горностай, ти під снігом проповзеш. Коли ти будеш іти повз ведмедів, побачиш, що праворуч два дикі олені пасуться. Цих оленів убий, побери їх і. двома руками у різні сторони кинь. Я тобі дам гребінь, ти, дійшовши до скелі, кинь його нагору, говорячи при цьому: Стань сходами! Той гребінець стане сходами. Повз вовків пройдеш так: ліворуч від дороги будуть пастися дві кози, ти вбий їх і кинь у різні сторони, Пішов богатир Нивеникен. Іде й бачить: сидить дуже більший птах і сонце собою закриває.
- Нехай я горностаєм стану! - сказав Нивеникен. Ставши горностаєм, Нивеникен під сніг заліз, під снігом пройшов і вийшов далі того місця, де шуліка сидить. Далі пішов. Дійшов до ріки, нагору за течією її пішов. Подібно хмизу, на берегах цієї річки лежать кості людей. Дійшов до вузького місця цієї ріки й побачив двох ведмедів, прикутих до скель. Глянув праворуч два олені пасуться. Підкрався до оленів і обох убив ціпком. Побрав цих оленів двома руками й кинув їх у різні сторони двом ведмедям, а сам у цей час пробіг повз них. Ведмеді ж кинулися на кинуті їм оленів і не помітили Нивеникена.
Нивеникен пішов далі. Дійшов до дуже високої скелі. Ніяк не залізеш на цю скелю, така гладка. Подумав і згадав, що говорила йому баба. Дістав з кишені гребінь і кинув його нагору, говорячи: Стань сходами! Гребінь перетворився у сходи. Нивеникен заліз на скелю й далі пішов. У дороги побачив двох прив'язаних вовків. Зупинився. Ліворуч дві кози пасуться. Убив кіз, у різні сторони кинув. Вовки кинулися на вбитих кози. Вовків минув і далі йде.
На вершині однієї гірки побачив будинок. Пішов до того будинку. Піднявся на вершину гірки. У будинку про його прихід довідалися. Почулися слова:
- Іди сюди, богатир Нивеникен, поміряємося силами! Нивеникен відповів:
- Ну, виходи сюди перший, хто є!
З будинку вийшла жінка з дуже довгими волоссями. Нивеникен побрав волосся цієї жінки й так міцно закрутив їх, що жінка не винесла й померла. Тоді Нивеникен увійшов у будинок, побрав там свою дружину й вернувся додому.
Нивеникен прийшов додому, пожвавив Кукеки, і вони знову стали жити разом. Кукеки ходить за дровами. Нивеникен щодня ходить на полювання.