Жили три брати. Жили у гарних теплих чумах. У них було багато оленів. Коли пастухи збирали всіх оленів у одну череда, воно було таким величезним, що не вміщалося на великий моховий лайде.
Поблизу чумів багатих братів стояв худий чум їх дядька. Дядько була людей стара. Працювати багато не міг. Оленів у нього не було, одягу гарної зшити було не із чого. Старий жив бідно, тільки що не вмирав з голоду. З ним жила його дружина баба. У них був син, якого вони годували й ростили.
Одного разу взимку старим нема чого стало їсти. Вони послали свого сина до багатих племінників, щоб він попросив у них м'яса.
Хлопчик сходив. Багаті брати замість м'яса дали йому оленячу очеревину.
- З'їсте очеревину, – сказали вони хлопчикові, – дамо вам оленячих кишок. Кишки з'їсте – дамо легені. Іди.
Баба зварила оленячу очеревину й нагодувала старого із сином, залишки доїла сама.
Пройшла ніч. Ранком старий вийшов зі свого чуму й злякався. На стійбище не було ні гарних чумів, ні оленів. Багаті племінники вночі куди те откочевали, а пастухи тихенько погнали за ними всіх оленів. Старий у чум повернувся сумний.
- Ну, баба, – сказав він, – будемо вмирати. Багаті племінники кинули нас одних. Нам їх не наздогнати. Куди ми у такий мороз підемо пішки? Будемо чекати смерті.
Бабі стало шкода сина. Вона заплакала. Заплакав і старий.
Погоревали погоревали, потім усі троє залізли у спальний мішок, загорнулися й голодними заснули. Старий прокинувся першим. Він виліз зі спального мішка й собі не вірить. Звідки взимку у худому чумі таке тепло? Старий праг вийти із чуму, підняв із дверей покривало й від страху упустив його. Він розбудив бабу й тихенько сказав їй:
- Наш чум обігнула більша многоногая гусениця. Вона прийшла до нас за даниною. Що ми їй дамо? У нас нічого немає. Тепер вона нас не випустить із чуму й усіх з'їсть.
Гусениця лежала як мертва, але чула всі, про що шепотілися у житло.
Старий побрав рогатину, віддав синові й відкинув із дверей покривало. Гусениця відкрила очі. Старий став їй говорити:
- Знаю, що ти прийшла за даниною, так нема чого тобі дати. Є у нас із бабою один маленький син так рогатина. Прагнеш, бери їх.
Гусениця схопила ротом хлопчика й полетіла з ним на небо. Старі залишилися одні. Вони сиділи у чумі й горювали про сина.
Гусениця летіла довго. Нарешті прилетіла на край неба, села й випустила з рота хлопчика, який міцно тримав у руках батьківську рогатину. Хлопчик побачив перед собою такі ж лісу, гори, болота, як на землі.
Хлопчик став жити з гусеницею велетнем. Гусениця напувала його, кормила, а сама про що те усе думала, засмучувалася. Хлопчик нічого не розумів, він тільки помітив: коли гусениця лежала на животі, то колом була ніч; коли переверталася на бік, починався світанок, коли ж показувала живіт, то ставало світле, як днем. Живіт у гусениці був червоний і блищав, як вогонь.
Одного разу до світлої гусениці прилетіла інша, така ж величезна, але тільки вся чорна. Вона села, ивсюду стало темно. Чорна гусениця вчепилася у світлу й початки її душити. Стали вони битися. Схопляться за дерево – дерево вирвуть із коріннями, вчепляться за сопочку – із землею її зрівняють, зачепляться за камінь – камінь у пісок роздавлять.
Гусениці билися, а хлопчик з рогатиною стояв і дивився на них. Перед ним миготіли те світло, то морок. Нарешті чорна почала долати огнебрюхую гусеницю. Тоді хлопчик спохватився.
- Що ж я коштую з рогатиною й не допомагаю у бої своїй світлої гусениці? Спробую. Однаково гинути!..
Хлопчик підбіг до чорної гусениці й рогатиною проколов їй серце. Відразу ж зробилося світле, як днем.
Огнебрюхая гусениця схопила хлопчика й полетіла з ним назад на землю. Прилетіла до чуму, випустила хлопчика й говорить старим:
- Беріть свого сина. Він допоміг мені вбити чорну гусеницю, яка прагла з'їсти мене за те, що я свічу людям щоранку. Вона прагла зробити так, щоб на землі була вічна ніч. Тепер цього не буде. Я повернуся на небо, ляжу на край і стану повільно перевертатися. Коли повернуся до вас спиною, у вас буде ніч; коли повернуся боком, ви побачите світлу зорю; коли відкрию живіт – на землі буде день.
Огнебрюхая гусениця наділила хлопчика оленями й полетіла на небо.