Жив за старих часів одна людина. Він задумав перебити всі до одного песців і зайців. Говорить своєму синові:
- Я прикинуся хворим, ти мабуть і поклич заячого шамана й приведи йому дячками всіх інших зайців.
Син пішов і побачив зайця. Запитав у нього:
- Де живе ваш шаман?
- Геть там, – указав заєць. Хлопець прийшов до шамана.
- Батько вмирає, велів покликати тебе, допоможи, будь ласка, – говорить.
Той, що прикинувся хворим, у цей час говорить своїй бабі:
- Коли всі зайці зберуться, ти каменем придави двері, щоб не відкрилася.
Заячий шаман прийшов і привів із собою дячками багато зайців. Під час камлания баба встала я придавила двері.
Удаваний хворий попросив дерев'яний гак, на якому вішають казани над вогнищем. Баба подала. Хворий підхопився й став цим гаком бити зайців. Коли праг ударити шамана, той вискочив а димохід, і гак зачепив йому тільки верхівки вух і забруднив сажею. Ось чому у зайців кінці вух чорні.
Через трохи часу старий знову прикинувся хворим і змусив свого сина піти за песцевим шаманом. Інших песців покликати побоявся, думав, що вони будуть кусатися. «Якщо ж убити шамана, не стане у них захисника, і їх легко всіх переловити», – міркував старий.
Коли песцевий шаман став камлать, старий ударив його гаком, але тільки кінчик хвоста встигнув зачепити й забруднити сажею. Ось чому у песця кінчик хвоста чорний.
Після цього бог зустрів старого й сказав йому:
- Ти зробив великий гріх. На кару – залишиться твій учинок сказкою майбутніх поколінь, сам же ти, перетворившись у галку, будеш харчуватися м'ясом.
Ось чому галка й харчується наживою пасти.