У дуже давні часи на широкій лісовій галявині стояв будинок. Тут жила людей із дружиною й сином.
Швидко ріс хлопчик. Він навчився спритно володіти луком і влучно стріляти. З ранку до вечора хлопчик був у лісі, жодна птах, жоден звір не йшов від нього, так він влучно стріляв.
Одного разу прийшов хлопчик додому й сказав батькам:
- Благословите мене, я йду шукати подвигів. Є ж де-небудь богатирі! Прагну помірятися з ними силою, а прийду назад рівно через тридцять три роки.
Робити нема чого, дали батьки благословення. Батько сказав йому:
- Даємо тобі ім'я ти син славного богатиря Байгал уола, а ім'я твоє – Хомус богатир (Срібний богатир). Піймай мого златогривого коня, він пасеться на лузі; свисни три рази, він прибіжить до тебе. Кінь майже що дикий, уже давно пустив я його пастися.
Вийшов хлопчик з будинку, свиснув три рази богатирським свистом, і раптом перед ним устав златогривий кінь. Попрощався хлопчик з батьками, і поніс його богатирський кінь у невідомі країни на пошуки подвигів.
Довго скакав Хомус богатир, чи рік, два чи невідомо, і раптом його кінь зупинився як укопаний. Бачить богатир: дорога розгалужується на три дороги, і коштує напис: Прямо підеш до сонця дійдеш, уліво підеш – щастя знайдеш, вправо підеш смерть знайдеш. Недовго думаючи, наш богатир повертає вправо. Їде день, їде два й зауважує, що чому далі їде, тем стає темніше. На п'ятий день оглянувся назад і побачив лише краєчок блакитного неба, а спереду була непроглядна темь.
Потроху ока Хомус богатиря почали звикати до темряви. Ось він побачив поперед великий будинок, із труби якого йде густий дим. У будинку чутний голосний храп.
Зайшов Хомус богатир у будинок і бачить: на грубці кип'ятиться великий казан води, на всю довжину кімнати лежить величезний Абахи (чорт) і спить міцним сном. Два рази крикнув Хомус богатир, але Абахи навіть не пошевельнулся. Хомус богатир дав йому клацання по чолу, і лише тоді Абахи скочил, протираючи заспані очі. Побачивши людину, Абахи дуже зрадів й сказав:
- А а, учора цілий день ходив, але нічого не знайшов на вечерю, а вечеря сам до мене прийшов.
Із цими словами він праг схопити хлопця й кинути у киплячий казан, але наш богатир навіть не зрушився з місця. Та почали вони тоді битися. Довго билися. Абахи почав слабшати, а Хомус богатир, зваливши його, перерізував йому горло. Потім Хомус богатир так само розправився з його середнім братом, який жив недалеко від молодшого брата, але був сабоніше його. Умираючи, середній брат Абахи сказав, що є у них старший брат Абахи, якого ще ніхто не перемагав. Та поїхав наш богатир шукати старшого Абахи.
Їде Хомус богатир на златогривом коні. Бачить: коштує великий превеликий будинок, іде з нього густий прегустий дим, від якого заволокло усе небо. Чується страшний тріск по всьому лісу, а також голосна розмова.
Під'їхав ближче Хомус богатир і бачить: страшне чудовисько з вісьма головами сидить, яскравий вогонь вилітає з рота кожної голови. Абахи вже знав, що Хомус богатир убив його двох молодші братів. Багато валялося навколо будинку черепів відважних богатирів, усі навколо було засіяно костьми.
У цього страшного Абахи нудилася прекрасна дочка сонця. Багато богатирів відправлялося на виторг дочки сонця, але ніхто з них не вертався назад.
Довго бився наш богатир з Абахи. Вони самі не знали, скільки часу б'ються. Утомилися обоє. Коли валився один, падав поруч і іншої, коли піднімався один, негайно підхоплювався інший, і знову билися. Пори року пізнавали по дощу й снігу, і ніхто не знав, скільки билися, але ось, усе частіше й частіше почав відпочивати Абахи, не було у нього більше сил, щоб битися. Устав Хомус богатир, Абахи продовжував лежати. Незабаром важко піднявся, і знову почалася битва двох богатирів. Зібравши останні сили, Хомус богатир скинув Абахи на землю й витягся свій ніж, щоб перерізувати чудовиську горло.
Не встигнув Хомус богатир перерізувати горло, як вискочив у Абахи із правого ока зіниця. Абахи швидко підхопився й помчався, крикнувши Хомус богатиреві:
- Я ще прийду до тебе, коли твій син почне вчитися стріляти з лука… Побачимо тоді, хто переможе. Зараз переміг ти.
Звільнив Хомус богатир прекрасну дочку сонця, посадив її на златогривого коня й понісся додому, до своїх старих. А старі тим часом дуже турбувалися, тому що вже пройшло тридцять два роки з тих пір, як виїхав їхній син з будинку.
Приїхали додому, улаштували пишне весілля й стали жити поживати так добра наживати.
Прийшов час старим умирати, дуже були вони старі. Поховав їх Хомус богатир на вершині високої сопки, щоб щодня бачити їхню могилу.
Пройшло ще багато часу. Сивий став Хомус богатир, ходив, опираючись на ціпок. Ріс у них син, який уже бігав і починав вчитися стріляти з лука.
Одного разу рано ранком, коли ще сонце тільки починало підніматися над обрієм, почувся який те дивний шум, і пролунав тріск по всьому лісу. Це їхав до Хомус богатиреві Абахи, який грозив приїхати до нього, коли його син почне вчитися стріляти з лука. Ще бачили закричав Абахи:
- А ну, виходи, славний Хомус богатир, я прийшов, як обіцяв. Переріжу тобі горло, відвезу твою дружину й сина. Виходи швидше!
Вийшов Хомус богатир до Абахи, бачить, що йому не здолати його, вуж дуже постарів він, але робити нема чого, треба битися із чудовиськом.
Знову сходяться два старі вороги, очі у обох горять ненавистю. Довго билися вони. Усе частіше почав відпочивати Хомус богатир, не було у нього більше колишньої сили, уже почуває, що ще небагато, і він упаде намертво. Знову обоє лягли відпочивати, але ось Абахи швидко встає й кричить:
- А ну, давай вставай, ще небагато, і я тобі переріжу горло.
Сказавши це, Абахи виймає ніж, дивиться, чи досить він гострий. Та раптом перед Абахи виріс хлопчик. Цей хлопчик розвернувся й ударив Абахи, але Абахи стояв, начебто його ніхто й не зачіпав. Тоді вдарив Абахи хлопчика. Хлопчик від цього небагато підріс. Ударив Абахи другий раз – хлопчик знову підріс. Ударив Абахи третій раз – хлопчик перетворився у дорослу людину, і тоді вони почали битися по сьогоденню, як б'ються богатирі.
Довга була битва, багато раз відпочивали, багато раз піднімалися й знову билися. Але ось наш богатир скинув на землю Абахи, перерізував горло, звалив його труп на сани, прив'язав до саней і погнав коня у ту сторону, звідки приїхав Абахи.
Хомус богатир тепер був спокійний за свого сина, який став непереможним богатирем, яким був у молодості сам Хомус богатир.
Ще довго жив Хомус богатир із дружиною й із сином. Бували більші битви, але Хомус богатиря із сином ніхто ніколи не перемагав, і вони довго жили на землі, поки не вмерли своєю смертю.