У прадавні часи бродили, говорять, по землі багатоголові чудовиська — людоеди-мангатхаи.
Ось один такий мангатхай провідав, що живе десь жирний-прежирна людина, по імені Замуч-Тарган.
Розв'язав мангатхай його відшукати й з'їсти.
Довго бродив мангатхай, поки відшукав жирного Затравня.
А як відшукав, прийшов до нього й говорить:
- Знімання я тебе, жирний Замуч!
А хитрий Замуч не злякався.
- Якщо прагнеш з'їсти — їж. Тільки як ти мене їсти будеш? Адже ножа-те у тебе немає!
- Вірно, — говорить мангатхай, — немає у мене ножа! Де ж його побрати?
Жирний Замуч говорить:
- Так і бути, навчу тебе! Ступай ти до Тулоною й випроси у нього його великий блискучий ніж.
- Як я піду до Тулоною? - говорить мангатхай. - Я не знаю, де він живе.
А жирний Замуч йому у відповідь:
- До Тулоноя треба йти сімдесят років. Я й сам сходив би до нього, так ти бачиш, як мені важко ходити: такий я жирний!
Мангатхай говорить:
- Ти сиди тут, а я до Тулоною піду!
Відправився він до Тулоною.
Довго, довго він ішов. Нарешті прийшов до Тулоною й став просити великий блискучий ніж.
Вислухав Тулоной мангатхая й говорить:
- Ніж у мене є, я тобі його дам. Тільки мій ніж дуже тупої. Треба його відточити гарненько.
- Як я буду точити ніж, — говорить мангатхай, — у мене бруска немає.
- А ти сходь до Халюнаю, попроси у нього брусок, — говорить Тулоной.
Пішов мангатхай шукати Халюная.
Довго, довго він ішов. Нарешті він прийшов до Халюнаю й став просити брусок.
- Навіщо тобі брусок? - запитує Халюнай.
- Прагну нагострити Тулоноев ніж.
- Навіщо тобі Тулоноев ніж?
- Прагну з'їсти жирного Затравня!
- Ну що ж, дам я тобі брусок, — говорить Халюнай, — тільки він важкий, ти його, мабуть, не донесеш.
- Як мені бути? - запитує мангатхай.
- Треба везти брусок на Колоноевом сивому бику.
- А де живе Колоной?
- Колоной живе далеко. Уводити, увести до ладу нього йти дев'яносто років.
- Що ж, — відповідає мангатхай, — я дійду!
Пішов мангатхай шукати Колоноя.
Ішов він, ішов — утомився, ледве живий від голоду. Приплів до Колоною й говорить:
- Дай мені твого сивого бика!
- Навіщо тобі мій сивий бик?
- Повезу на ньому важкий брусок Халюная.
- Навіщо тобі Халюнаев брусок?
- Прагну нагострити великий блискучий Тулоноев ніж!
- Навіщо тобі Тулоноев ніж?
- Прагну з'їсти жирного Затравня.
- Добре, — говорить Колоной, — дам я тобі мого сивого бика. Тільки він тепер бродить за морем. Якщо прагнеш, сходь сам за море й приведи мого сивого бика.
- Як же я піду за море? - запитує мангатхай.
- А ти прив'яжи попереду камінь завбільшки з лошати, а позаду — камінь розміром не менше вівці, ось і перейдеш море! - відповідає йому Колоной.
Дурний мангатхай послухався Колоноя: прив'язав він камінь завбільшки з лошати попереду, іншої — завбільшки з вівцю — позаду й побрів по морю.
Дійшов мангатхай до глибокого місця й став тонути. Праг було плисти, так камені заважають. Так і пішов дурний мангатхай до дна. Так і не вдалося йому з'їсти жирного Затравня!