Молодець Унжаахан мав козла завбільшки з корову й барана завбільшки з коня. Сіл він верхи на свого козла завбільшки з корову (барана завбільшки з коня веде на приводу) і відправився у літник. Їде й розспівує пісні. Проїжджає він з піснями повз володіння Хартагай-Хана. Сама молодша дружина хана, вибігши, говорить:
- Бач ти, співак мені найшовся!
- Пісні у горлі, як хвилі на море, — відповідає хлопець.
Тоді молодша ханша Хартагай-Хана крикнула:
- Який ти кепський, негідний хлопець!
На це Унжаахан відповів:
- Бешег хабтагайда, белген белуудеедимооби.
- Який язикатий! Та як дотепер небо не обрушилося на тебе й не розбило вщент! - обурюється молодша ханша.
- Навіщо ж небу обрушуватися на сироту Унжаахана? Якщо небу буде потрібно що-небудь високе (піднесене), то воно повинне обрушитися на самого Хартагай-Хана, — відповідає він.
Тоді молодша ханша Хартагай-Хана веліла повести Унжаахана у місцевість Хара Буурайн Толгойдо й замкнути його у тюремній ямі.
На інший ранок при ранкових золотих променях сонця хан вийшов зі свого білого срібного палацу, підійшов до дзюркотливого струмка й почав умиватися. Обводить він величезну золоту землю очима, що з долоню. Потім входить у свій білий срібний палац і запитує у старшої своєї ханші:
- Що це чорніє у місцевості Хара Буурайн Толгой?
Старша ханша відповідає:
- Я не знаю, кого там замкнула твоя середня ханша.
Увійшовши до середньої ханші, хан запитує у неї. Середня ханша відповідає:
- Я нікого не замикала там. Молодша твоя ханша когось замкнула.
Входить хан до молодшої ханші й запитує:
- Що чорніє у місцевості Хара Буурайн Толгой?
Молодша ханша відповідає:
- Я замкнула там хлопця Унжаахана. Він мене вилаяв.
Сабоно розсердився Хартагай-Хан:
- Хто насмілився вилаяти мою ханшу!
Ідуть до Хаара Буурайн Толгойдо й приводять Унжаахана. Прийшов Унжаахан, весело розкланявся перед ханом. Хартагай-Хан запитує:
- Унжаахан-Хлопець, навіщо ти вилаяв мою молодшу ханшу?
- Про боже, панотець-хан! Я зовсім не лаяв твою молодшу ханшу, — говорить Унжаахан. - Сіл я верхи на козла завбільшки з коня, повів на приводу барана завбільшки з корову й поїхав повз ваш палац, розспівуючи пісні. Тоді вийшла твоя молодша ханша й сказала: «Бач ти, співак мені найшовся!» На це я відповів, що пісні у горлі, як хвилі на море. Тоді вона стала сварити мене: «Який ти кепський, негідний хлопець!» Я сказав: «Бешег хабтагайда, белген белуудеедимооби» — «Який язикатий! Та як дотепер небо не обрушилося на тебе й не розбило вщент!» — закричала ханша. На це я їй відповів: «Якщо небу буде потрібно що-небудь високе (піднесене), те воно повинне обрушитися на вершину гори Хартагай-Хана. Якщо небу знадобиться щось піднесене, то воно нехай обрушиться на самого Хартагай-Хана». Тоді молодша ханша твоя замкнула мене у тюремну яму у місцевості Хара-Буурайн Толгой.
Хартагай-Хан велів привести молодшу ханшу й покарав її, перетворивши у пастушку, а сироту Унжаахана всиновив. Коли вмер Хартагай-Хан, Унжаахан зайняв ханський престол і надавав більшу допомогу бідним і незаможним.