Давним-давно жив хлопець-сирота. Залишився він без батька й матері з п'ятирічного віку. Няньчив у одного багатія його дітей. Коли йому здійснилося сім років, став він пасти овець у іншої багатої людини.
Дев'ять років пас він овець, за цей час жодна вівця, жоден ягня не пропали у нього.
Одного разу, коли він пас овець, піднявся сабоний буран, який тривав три дні, У цей буран розбрелися й згубилися двадцять п'ять овець. Зі сльозами шукає хлопчик їх три дні й не може знайти.
- З дитинства залишився я без батька й матері. Прийде так до самої смерті промучитися у цього багатія, — скаржиться він.
У дрібному березняках побачив він одного сивоволосого старого, який зрізав березові черешки для грабель. Запитує старий:
- Чому ти йдеш і плачеш?
Хлопець відповідає:
- Як же мені не плакати? Залишився я без батька й матері сиротою. Пас у багатія дев'ять років худоба, жодної вівці не загубив, жодного ягняти не втратив. У ці три дні, у сабоний буран, двадцять п'ять овець розбіглися. Такій людині, як я, усе своє століття не розплатитися. Прийде у цього багатія усе життя мучитися.
Пошкодувавши хлопця, старий говорить:
- Не засмучуйся так сабоно, синок. Двадцять п'ять овець твоїх пасуться на вершині, звідки починаються дві долини. Коли овець своїх знайдеш і будеш приєднувати до стану, вони, імовірно, знову будуть розбрідатися у усі сторони. Якщо ти не зможеш їх наздогнати, то крикни: « Ня-Ня». Тоді вони приляжуть на землю й прилипнуть. А коли потрібно буде підняти їх і погодувати, то ти скажи: « Сообор-Сообор». Тоді онн устануть і підуть пастися.
За порадою старого хлопець прийшов до того місця, де починаються дві долини, і знайшов свої двадцять п'ять овець. Пригнав він їх, але вони усе розбігаються знову у усі сторони, і хлопець не може їх зібрати у череду. Раптом він згадав раду старого й сказав: « Ня-Ня». Усе вівці прилипли до землі. Підійшовши до них, хлопець той спробував потягнути одну-дві вівці. Це виявилося йому не під силу. Вморившись, ліг він у тіні під деревом і заснув. Коли прокинувся, усе вівці лежали на землі. Уставши, він сказав: « Сообор-Сообор». Усе вівці встали й побігли пастися. З тих пір сирота-хлопець, коли йому потрібно було порезвиться або відпочити, змушував овець припасти до землі й прилипнути до неї. Стало йому дуже спокійно.
Одного разу, коли хлопець пригнав овець у улус, багатій йому говорить:
- Вівця наша з білою смужкою на чолі, виявляється, дуже стала жирною, від літньої жари й хвороби вона може схуднути, треба б її заколоти, поки вона жирна, і з'їсти.
Хлопець привів ту вівцю. Коли багатій заколов її, то вона виявилася зовсім нежирною. Багатій сварить сироту-хлопця:
- Якщо хоч одну вівцю ти мені загубиш, будеш усе століття свій працювати на мене. Женеш овець на поле й не годуєш їх. Чому при літній гарній траві вівці худнуть?
Із цього часу хлопець став добре пасти овець.
Одного разу сирота пригнав овець у улус. Багатій говорить:
- Сходь-но, хлопець, за тутешнім Шаманом-Панотцем.
- Багатій не розуміє, що я голодний і змерзнув. Не давши мені відпочити, знову погнав мене туди й сюди, — так говорив про себе сирота, знехотя відправляючись за шаманом.
Приходить він до шамана-панотцю, а той сидить будинку.
- Наш хазяїн сказав, щоб Ви прийшли, — говорить хлопець.
З великою радістю пішов шалман до багатія, щоб випити міцний архи й поїсти жирного м'яса. Приходить він до багатія. Дружина його, лежачи на ліжку, охає так ойкає. Багатій говорить шаманові:
- Дружина моя з недавніх пор хворіє. Поворожіть на лопатці, будь ласка.
Шаман починає ворожити:
- Скоріше! Скоріше! Найдеться чи архи від перегонки 4-5 казанів? Цього вимагає великий бурхан!
У багатія, звичайно, і горілка, і м'ясо завжди найдуться. Стелят-Він три повні туеса архи. Багатій сидить на ослоні, подвернуя під себе ноги, наливає із трьох туесов архи й подає шаманові.
Шаман, коштуючи у вікна й тримаючи у руках чашу з архи, розприскує її, виголошуючи: «Сек!»
А у цей час сирота-хлопець сидить осторонь, їсть чорний хліб і запиває однієї водою, а сам думає про себе: «Коли я говорю вівцям: « Ня-Ня», те вони прилипають до землі. А що якщо я скажу: « Ня-Ня» шаманові, хазяїнові й дружині його, невже вони не прилипнуть до своїх місць». Потім вимовив про себе: «Шаман, прилипни до вікна; багатій, прилипни до ослона, обійнявши три туеса архи; дружина багатія, прилипни до ліжка своєї». Шаман негайно ж прилип до вікна, тримаючи чашу; багатій, обійнявши три туеса архи, прилип до ослона; дружина його, охаючи так ойкаючи, прилипла до ліжка.
Багатій той звертається до шамана:
- Панотець-Шаман, що з тобою? Чому ти перестав шаманити?
Шаман відповідає йому:
- Якомусь непутящому бурхану я побризкав, напевно. Або бурхана я не так згадав. Я так прилип до вікна, що не можу й ворухнутися.
Дружина багатія говорить:
- Панотець-Шаман, я думала, що ти позбавиш мене від хвороби, а ти прагнеш убити мене. Я прилипла до ліжка так, що не можу ворухнутися.
Багатій:
- Отже, де ж вихід?
На це шаман відповідає:
- Я нічого не можу поробити. Чув я, що тут є великий лама. Відправ хлопця свого за ним. Він позбавить нас від лиха, читаючи свій ном. Іншого виходу немає у нас (не придумати).
Багатій, звернувшись до хлопця, говорить:
- Скоріше запряжи гарного коня у гарний віз і з'їздь-но за тим ламою.
Хлопець той піймав у табуні кращого коня й запріг у гарний віз.
- Так вам і треба. Раніше, коли я був маленьким, ви (знущалися) сварили мене. Стійте ж тепер так, міцно прилипнув, — так говорив хлопець, не поспішаючи відправляючись за ламою.
Прийшов він до лами й говорить:
- Вас просив прийти мій хазяїн.
Зрадів лама тому, що його очікують міцний архи, жирне м'ясо, масло.
Привозить хлопець ламу до свого хазяїна. Входять вони у будинок, а там шаман прилип до вікна, хазяїн — до ослона, дружина хазяїна — до ліжка.
Як тільки ввійшов лама, шаман говорить йому:
- Я погано помолився, і тому ми усе прилипли. Звільни мене.
Лама сіл за стіл і почав читати свій великий ном. Коли хлопець розпріг коня й увійшов у будинок, хазяїн говорить йому:
- Постав ламі-панотцю міцну горілку так жирне м'ясо.
Хлопець, зробившись хазяїном, замість багатія, побрав ключі (і усе інше) і поставив ламі їсти й пити. Перш ніж поставити частування ламі, хлопець сам пробує й тільки після цього ставить їжу перед ламою. Лама дуже любить і м'ясо, і масло. Читаючи свій ном, він ніяк не може стриматися й, зачерпнувши масло ложкою, починає їсти.
- Цього ламу я теж, мабуть, змушу прилипнути, — так подумав хлопець і сказав: « Ня-Ня».
Лама з ложкою у рота прилип до стола так, що не може й поворухнутися.
Шаман-Панотець запитує:
- Панотець-Лама, чому ти перестав читати ном?
Лама говорить:
- Якому це ти непутящому бурхану бризкав, я прилип до місця так, що не можу й ворухнутися. Що ж нам тепер робити?
На це шаман відповідає:
- Зібрати потрібно народ із усього улусу. Невже вони спільними зусиллями не відтягнуть нас.
Знову багатій говорить хлопцю:
- Збери-но всіх багатіїв і нойонів для того, щоб вони виручили нас.
Пішов хлопець і говорить багатіям і нойонам:
- Шаман наш прилип до вікна, лама — до стола, хазяїн, обійнявши три туеса архи, теж прилип, дружина його, охаючи так ойкаючи, прилипла до ліжка. Ідіть до них, вас вони кличуть.
Здивувалися люди улусу. Багатії й нойони, зібравшись, прийшли ( до багатія) і побачили, що усе там прилипли до своїх місць. Деякі ( із пришедших) прийнялися відтягати шамана, інші — багатія, багатії й нойони відтягали ламу.
Коли всі вони, взявшись один за одного, тягли, сирота-хлопець подумав:
- А що якщо я всіх багатіїв і нойонів змушу прилипнути друг до друга? - Потім сказав: « Ня-Ня».
Негайно ж усе прилипли друг до друга. Так мучилися вони протягом семи днів. Хто з них плакав, хто молився.
- Яка нечиста сила привела нас сюди й зліпила всіх? - волали вони.
Раптом один з багатіїв говорить:
- Чув я, що є тут знаменита ворожка, треба б її покликати, щоб вона поворожила. Відправ-но цього хлопця за нею.
Хазяїн відправляє хлопця:
- Іди приведи ворожку.
- Так вам і треба, багатії й нойони! Увігнали ви у труну моїх батьків, змушуючи працювати на себе. Стійте тепер так — говорить про себе хлопець.
Потім приводить лон ворожку. Злиплі люди, плачучи, молять ворожку, щоб та скоріше ворожила й довідалася, від якого бурхана виходить це зло.
Коли ворожка прийнялася ворожити, той хлопець знову сказав: « Ня-Ня». У результаті ворожка теж прилипла до свого місця. Тоді вона сказала тем багатіям, нойонам, ламі й шаманові, що вона нічого не у силах зробити й сказати.
Нарешті прийшов (той) старезний сивоволосий старий з білою березовою тростиною й сказав:
- Багатії й нойони, лами й шамани, ви, мабуть, кривдили цього хлопця. Тепер прийде вам кланятися йому.
Пообіцяли багатії й нойони дати хлопцю різної худоби, лами й шамани змушені були повернути хлопцю гроші, золото, яке вони награбували у нього, хазяїн повинен був віддати хлопцю коней і корів.
Хлопець вийшов на вулицю й сказав: « сообор-сообор».
Тоді всі ті люди роз'єдналися й бачили хлопцям різна худоба. Так той хлопець повернувся до себе у улус і зажив розкошуючи.