Один молодий хлопець одружився. У них народилася дитина. Одного разу дружина говорить: «Іди вспахай нове поле, будемо годуватися хліборобством».
Хлопець, виїхавши у поле, став орати, раптом з-під плуга здалися монети. Знайшовши багато грошей, хлопець поклав їх у мішок і говорить: «Ці гроші сирі, треба з кимсь поділитися ними». Він занурив їх на коня й відправився шукати людину, щоб поділитися.
Зустрівся йому жебрак.
- Ці гроші я знайшов у землі, вони сирі, шукаю людину, щоб поділитися, поділимо з тобою, — говорить він жебракові.
- Е, і справді вони сирі, поділимо, поділимо, — став квапити жебрак.
Поклавши гроші, жебрак став ділити. Почав він брати собі більшу частину, а хлопцю став давати меншу.
- Чому ти мені даєш мало? - запитує нашедший.
- Якщо так, то й зовсім не дам, — сказав жебрак, згріб усі гроші й вийшов.
Прийшовши додому, хлопець говорить дружині:
- Знайшов я багато грошей. Розв'язавши, що вони сирі, став гроші ділити зі злиденним, а він почав давати мені менше грошей, а собі брати більше. Коли я запитав, чому він так робить, він сказав: «Та зовсім не дам», — забрал усі й пішов.
- Ах ти, дурень! Виходи скоріше, запрягай коня! Куди направився він? - гневается дружина.
Коли чоловік сказав, у яку сторону пішов жебрак, вона з дитиною на руках, сівши на віз, відправилася у погоню. Наздогнавши жебрака, жінка звертається до нього зі словами:
- Дідусь, як багато ви зібрали дечого, злидарюючи, так сідаєте до нас на віз!
Жебрак сів. Поїхали.
Потім вона запитує:
- У тебе є дружина?
- Ні, я самотній, — відповідає жебрак.
- Що, якщо ми одружимося, ми двоє без батька мучимося, — говорить вона.
- Як же я вас прокормлю? - відповідає жебрак.
- Напевно, багато у тебе дечого накопичене.
Потім, домовившись про одруження, зайшли переночувати у одну юрту.
- Багато у тебе є зібраного милостинею, іди принеси горілки, вип'ємо, — говорить жінка.
Жебрак пішов, приніс горілки. Випивши, запитує ту жінку:
- Як кличуть тебе?
- Я народилася у нещасливий день, тому у мене кепське ім'я, — відповідає вона й не називає імені.
- Як же ми будемо жити разом, не знаючи імені один одного? - запитує жебрак. - Скажи своє ім'я, — просить він.
- Баахашан (нечистоти) кличуть мене, — відповідає.
- А як кличуть твою дитину? - запитує він.
- У нього теж кепське ім'я, Шеехешен (, що мочиться) кличуть його, — відповідає вона. - Це зібране добро треба гарне сховати (коли будемо спати). Ти ходив пішки й утомився, я поберу до себе добро й ляжу з ним, — сказала вона й побрала мішок.
Коли жебрак заснув, жінка запрягла коня й, забравши дитину, мішок, поскакала клуса. Прокинувшись уночі, жебрак став кликати їх: «Баахашан, Шеехешен, де ви?» Прокинувшись, хазяїн будинку вигнав його зі словами: «Убирайся!»
Жінка повернулася додому із грішми. Давши чоловікові грошей, вона сказала: «Шукай корову». Той відправився на пошуки. По дорозі він побачив, як загорівся клуню однієї людини.
- Якби вітер подув сабоніше, краще б горіла клуня; якби пішов дощ, то згорів би краще, — говорить він.
- Який ти підла людина! - сказали люди, побили його.
Коли чоловік повернувся додому, дружина запитала:
- Ну, що ти знайшов?
- У однієї людини горіла клуня. «Скільки ж він може горіти?» — подумав я й додав: « Якби подув сабоний вітер, краще б розгорівся вогонь, якби пішов дощ, усе б згоріло». Тоді мені сказали: «Який ти зла людина» — і побили.
- Ах ти, дурень, треба було згасити пожежу водою, — відповіла на це дружина.
На інший ранок відправився він шукати корову. По дорозі побачив, що одні люди, заколовши свиню, палили тушу. Тоді він став призивати дощ і заливати водою тушу свині.
- Який ти зла людина! - із цими словами люди піймали його, побили, потім відпустили.
Коли повернувся, дружина запитала:
- Ну, що ти знайшов?
- Коли палили свиню, я побрав воду й залив тушу. Мене піймали, побили й відпустили, — відповів чоловік.
- Ах ти, дурень! Треба було поправити вогонь, щоб добре, чисто він обпалив тушу, — говорить дружина.
Наступного дня знову пішов він шукати корову. Горів будинок однієї людини.
- Гарненько гори, ущент згори! - сказав він і став поправляти вогонь.
- Який ти зла людина! - сказали люди, знову побили його, а потім відпустили.
Коли він повернувся додому, дружина говорить:
- Ну, що ти бачив? Що довідався?
- Горів будинок однієї людини. Підійшовши, я сказав: «Гарненько гори, ущент згори», — і став поправляти вогонь. Тоді зі словами: «Який ти зла людина» — мене побили й відпустили.
- Ех ти, дурень! - сказала дружина й пішла сама шукати корову.
Одна людина разом із дружиною й сином ніяк не можуть підняти свою корову на хлів.
- Навіщо ви її прагнете підняти? - запитує вона.
- У нас скінчилося сіно, нехай вона їсть траву, що на хліві, — відповідають чоловік із дружиною.
- Ай боже, це ж дуже важко, — сказала вона. - Чому так мучитися, продайте мені свою корову, — просить.
- Купуй, — відповіли вони.
- Що просите за корову?
- Протягом трьох років, підростивши телят до одного року, будеш віддавати їх нам.
На це жінка, сказавши: «Добре», побрала їхню корову.
Через рік приходить та людина за телям.
- Твоя корова не отелилася, — говорить жінка.
На інший рік, коли прийшов він знову за телям, вона сказала:
- Віддала теляти шаманові за те, що він шаманив.
А корова тим часом телилася щорічно, а коли теляті виконувався один рік, його кололи і ялини.
На третій рік? коли прийшов та людина, знову вона сказала, що корова не отелилася й що він обдурив її, продавши таку корову, яка не телиться.