Злодія Дурбана покликали до хана. Хан запитує:
- Ти адже злодій?
- Так, красти можу.
- Тоді я поставлю стіл близько вікна й на ньому залишу срібні чаші й посуд. Поруч зі столом сяду сам і запалю свічу. чи Зможеш украсти тоді посуд? - запропонував хан.
- Навіть так зможу, — відповів Дурбан.
Увечері Дурбан відправився на цвинтар і приніс тіло недавно похованого людини. Підходить уводити, увести до ладу вікну й дивиться. Сидить хан за столом, а перед ним посуд коштує. Ціпком він розбив вікно й просунув туди руку мерця. Хан відрубав її. Потім злодій просунув у вікно голову мерця. Хан відрубав голову й розв'язав, що Дурбан уже мертвий. Думаючи, що більше ніхто не підійде, хан згасив свічу й заснув.
Дурбан обережно зайшов у будинок, забрал увесь посуд і пішов.
Прокинувся на інший ранок хан, не може знайти посуд. Послав людину до Дурбану. Прийшов та людина до Дурбану й побачив, що він п'є чай з ханського посуду. Хан наказав Дурбану знову з'явитися до нього.
Прийшов Дурбан.
Хан говорить:
- Сто волів будуть опікувати сто людей. Зможеш чи хоч одну повести?
- Що ж, украду, — відповідає Дурбан.
Зібрали всіх волів, а навколо — сто людей. Дурбан приніс одного півня й пустив його до волів. Коли той закричав, воли кинулися у різні сторони. Тоді Дурбан схопив одного вола й заколов. Коли прийшов хан до Дурбану, той уже розрізав, м'ясо й підвішував сушити.