У ранній, давній час жив один мудрий хан. Був у того хана син. Нічого він не розумів, дурнем був.
Задумав хан женити сина на дуже розумній дівчині й став шукати у своїй державі таку невістку. Шукав він, шукав і знайшов одну дочку бідняка. (Кликали її Алтан Хайша). Хан привіз її й зіграв весілля. Дуже довелася невістка по вдачі ханові, усі новини розповідали вони один одному.
Якось хан заблудився на полюванні й потрапив у чужу країну. Хан тієї країни піймав його, зв'язав і залишив меж чотирьох стовпів.
Став думати полонений хан, як би йому сповістити додому про те, що з ним трапилося, і відправив своїй невістці лист:
«Я перебуваю у західного хана, у небаченому місці, на зеленому шовковому пітнику, під синьою шовковою ковдрою, день, і ніч біля мене перебуває варта. Я відправляю тобі трьох биків, тридцять волів. Ти занур на них усе, що є у тебе. Рогата худоба жени поперед себе, інша худоба нехай за йде, погана сокира залиши на місці, побери із собою золоті ножиці й приїдь».
Три батора так тридцять гінців доїхали до призначеного місця й вручили лист хана Алтан хайше.
Прочитала лист Алтан хайша й зрозуміла що панотці-батьки потрапив у лихо. Рогата худоба спереду гнати — це значить, що її батори повинні спереду йти; інша худоба за нехай іде — інші воїни й батори повинні за йти; погана сокира будинку залишити — треба ханського сина дурня будинку залишити; побрати із собою Алтан хайшу — невістка повинна прибути на чолі всього війська. Ось такий був зміст листа.
Алтай хайша відправилася на чолі всіх своїх баторов і війська на виторг панотця-хана. По дорозі до західного хана знищили присланих трьох баторов і тридцять гінців, пішли війною на (західного) хана, звільнили панотця-хана й повернулися додому.
Хан правил кілька років, а незадовго до своєї смерті свій трон передав Алтан хайше. При своєму правлінні Алтай хайша народу своєму багато добра зробила.