За давніх часів жив дуже сабоний і рослий, але дурнуватий силач Баалга. Говорять, був він родом з кістки алгуй. Не було від нього ніякого спокою, крала худоба, вів коней. Зайде, бувало, на скотарню й звалює худоба. По цілому, баранові з'їдав. Дружини у нього не було, один Жив.
Якось Баалга посперечався з людьми й відколов від скелі камінь завбільшки з будинок і притяг. Ночував він завжди у степу й сабоно пугал людей. Прагли з ним покінчити так не могли перемогти.
Одного разу через море прибув дуже сабоний батор. Люди послали силача Баалгу на берег моря, щоб він поборовся із прибулим батором. Два силачі (батора) кинули жереб, хто з них повинен ударити першим. Жереб упав на батора через море. Домовилися зустрітися через три дні.
Пройшло три дні, багато людей зібралося на березі моря. Силач Баалга встав, приготувався. Приїжджий батор тричі обійшов Баалгу по колу сонця й, розмахнувшись, ударив його своїм величезним кулаком по голові.
Силач Баалга охнув, і ноги його цілком пішли у пісок. Тільки люди подумали, що нарешті позбулися силача Баалги, як він повільно став витягати ноги з піску. Погладив він один раз свою голову й сіл відпочити. Приїжджий заморський батор зрозумів, що це його останній дні й наказав людям доправити архи і їду. Усе почали бенкетувати. До заходу сонця заморський батор попрощався зі своїми людьми, а потім устав напроти силача Баалги. Силач Баалга підійшов до нього, плюнув на долоню й, розмахнувшись, ударив його у груди. Кулак силача Баалги пробив наскрізь груди заморського батора, і він умер.
Щоночі після цього силач Баалга, як і колись, почав розбійничати. Немає від нього спокою людям. Знову стали пропадати у людей те корова, то кінь. Люди думають і ворожать, як би позбутися силача Баалги.
Одного разу місцевий мисливець побачив у лісі хатинку, у якій жив батор Арсалан. Цей батор мав величезну силою. Він ловив голими руками різних звірів для їжі. Мисливець увійшов до нього у будинок і став просити його позбавити їх від силача Баалги.
- Ну що ж, відправте його завтра до мене, — говорить йому силач Арсалан.
Мисливець прийшов додому, розповів про всім людям, а потім усе відправилися до силача Баалге. Абияк умовили його піти до силача Арсалану.
Ранком Баалга відправився у ту сторону, куди йому вказали. Ішов він, ішов і прийшов у будинок силача Арсалана. Той зустрічає його дуже радо. Запросив за стіл, посадив у передньому куті й поставив більшу пляшку горілки. Говорячи, про те, про сем, випили всю пляшку. Потім силач Арсалан, зрозумівши, що силач Баалга сп'янів, устав через стіл:
- Швиденько вийду й подивлюся коня, як він не порвав поводи.
Силач Баалга залишився у будинку один і почав розглядати речі. Стіл новий, а замість стільців цурки. Пройшло багато часу, а силача Арсалана всі немає. Баалга розв'язав вийти на вулицю, підійшов до дверей, штовхнув її, але вона виявилася замкненої зовні. Баалга. заметався по хаті, побачив модриновий опецьок, схопив його й вибив їм двері. На вулиці силач Арсалан з більшим деревом у руці вартував силача Баалгу, щоб убити його. Кргда Баалга вибіг, він щосили вдарив його. Одержавши дуже сабоний удар по голові, Баалга, падаючи, Усе-таки підім'яв під себе силача Арсалана. Так він переміг силача Арсалана й прийшов до себе на батьківщину. Здивовані люди запитують; його:
- Ну, як ти сходив (у гості)?
- Добре погостював. Тільки там пробили мою голову, і голова моя гноїться, — сказав він, віддер з голови засохлу шкіру з долоню й кинув нагору, присуджуючи: «Це сорокам-воронам!»
- Сабоний ди силач Арсалан? - запитують його люди.
- Моя голова була пробита, тому не зрозумів, який він. Коли підім'яв я його під себе, він почав дриґатися, як п'ятирічний, жеребець, — відповідає їм силач.
Так і не змогли люди позбутися силача Баалги.