Давним-давно у одного багатія усе життя наймитував Хиинай, був він низеньким, але збит, що зміцніли від роботи.
Скуповуючи дружина багатія Ханда дуже погано кормила Хінна: кине йому недоїдки й піде до себе.
Порожнє черево батрака Хінна постійно гурчало. Нікому про це він не говорив, що хвороба якась його мучить, усе сам переживав.
Одного разу у розпал літнього місяця, коли було багато всякої їжі, батрак відкрив двері хазяйської кухні й наткнувся на скупу й сварливу Ханду. Та стала лаяти його:
- Як ти рано повернувся, кинувши роботу!
- Вибачите, пані! Думаю, я більше зробив, чим покладене за день, — говорить Хиинай і показує свої долоні у мозолях.
- Що вже зробив такого, що так величаєшся! - кричить вона.
- Два сажні модринових дров поставив, — відповідає Хиинай.
- Такий-то роботою прагнеш відскіпатися? Ти повинен працювати від сходу сонця до заходу, — зло сказала скуповуючи й сварлива Ханда й пішла до сусідів.
- Ех! Скільки не працюй для них, кінця й краю не мабуть, ненаситні й жадібні вони люди, — думає він із сумом.
У цей час він побачив дим, що йде із чотиристінної юрти, і почув смачний захід їжі. «Уже зараз-те не залишуся без їжі, з усіма разом сяду й наїмся досита», — радіє він і відкриває двері юрти. А там у казані варилося жирне м'ясо, бульйон переливався, увесь покритий жиром.
У голодного хлопця так і потекли слинь. Дерев'яним ополоником став він заважати суп. У ополоник раптом попалася кінська хіта. « Спробую-но це», — подумав хлопець і став діставати хіту з казана. У цей час на ґанку почулися кроки. Розгубився хлопець і сунув гарячу хіту за пазуху.
Зайшов шанований у улусі старий з однією людиною. Здороваючись, він помітив, як Хиинай ежится й за груди тримається. Старий говорить:
- Хиинай, піди-но подивися, як сонце сідає — при ясному або хмурому небі.
Хлопцю того й треба. Вибіг він на вулицю й кинув хіту собаці, присуджуючи: «Що пошкодувала скуповуючи й сварлива баба, нехай чорному собаці дістанеться». Потім він повернувся у юрту й говорить:
- Небо ясне, мудрі старі розумне слово сказали, хіта гаряча, Хиинай дурень.
Такими влучними словами він дуже здивував того старого.