У ті часи, коли трава синьої була, папір тонкої був, жили Ловкач і Силач. У Ловкача була дружина й пегий віл. У Силача, крім строкатого вола, нічого не було. Одного разу відправився Ловкач за дровами й знайшов у лісі козулю. Приніс додому, зняв шкіру, зварив м'ясо. Сидять вони із дружиною, їдять м'ясо. У цей час заходить Силач і запитує:
- Де б побрали таке гарне м'ясо? Ловкач відповідає.
- Здох мій пегий віл. Я шкіру з нього цілком зняв, набив сіном і потертю, став бити. Спочатку бив сирим ціпком так, що сік з неї побіг, бив мерзлим ціпком так, що зовсім застигла. Та тоді мій пегий віл знову ожив. Ось сиджу і їм його м'ясо.
Сабоно здивувався Силач, пішов додому. Убив строкатого бика, зняв шкіру, набив її соломою так потертю й став бити. Скільки не бив, не бив, не оживає віл.
- Обдурив Ловкач. Змусив єдиного вола вбити, — розсердився Силач і пішов до Ловкача. Схопив його й потяг у ліс, щоб там спалити ошуканця, а той по дорозі непомітно витягся через пояс Силача кресало й викинув. Прийшов Силач у ліс, прив'язав до дерева Ловкача, наносив купу хмизу й зібрався підпалити, а кресала немає. Пішов шукати кресало.
У ту пору повз гнав свій табун одноокий табунник. Побачив він прив'язаного людину й запитує:
- Навіщо тебе прив'язали до дерева?
Ловкач відповідає:
- Я був однооким і одноруким. Двоє доби це дерево лікувало мене своїм соком і зцілило. Чекаю своїх рідних.
Табунник пропонує:
- У мене немає одного ока, поступися мені місце, прив'яжи мене.
Так і зробив Ловкач. Потім говорить йому:
- Двоє доби пробудеш отут, а потім я прийду за тобою. Якщо хто до тебе підійде, не відповідай.
Сам сіл на чубарого жеребця, дев'ять кобилиць погнав, додому відправився.
Повернувся Силач і, не помітивши підміни, спалив Одноокого, як той не кричав. Потім він відправився до дружини Ловкача. Зварили вони м'ясо й сидять їдять. У цей час приїхав Ловкач на чубарому жеребці, а спереду його — дев'ять кобилиць. Здивувалися вони, як цей Ловкач залишився живим і непошкодженим так з видобутком повернувся.
Ловкач говорить Силачеві:
- Дорогою мій друг, хоч і дурний ти, а більшу допомогу мені виявив. Коли ти меця спалив, я з димом піднявся на небо. У цей час хан Хурмаста ділив між своїми синами багатство. Мені дісталися дев'ять кобилиць і чубарий жеребець. Скоро він буде корів і овець ділити. Коли тобі потрібно, то поквапся.
Обрадуваний Силач запитує:
- Як же мені добратися до неба?
- Немає нічого простіше. Я допоможу тобі.
Домовилися вони й пішли у ліс. Ловкач прив'язав до дерева Силача й підпалив.
Повернувся, говорять, Ловкач додому й зажив багато й щасливо зі своєю дружиною.