Одного разу Мері і його брат Ари відіграли, пускаючи тупі стріли, і кілька раз ранили один одного.
Та раптом стріла Мері ненароком потрапила його братові у особу. Ари відразу ж втратився почуттів і вмер. Мері, якому навіть у голову не приходило, що тупа стріла може вбити брата, залишив того лежати на землі, а сам пішов у ліс полювати. Він уважався, що Ари просто причиняється, а коли побачить, що брат іде, підхопиться й побіжить за ним. Але немає. Пройшовши небагато й не бачачи Ари, Мері повернувся туди, де вони разом відіграли. Вернувся й побачив, що брат лежить на землі бездиханний. Не гаючись відправився Мері на пошуки цілющих трав, зробив з них настій і обляпав їм тіло брата.
Це він проробив кілька раз, потім пішов, прикривши тіло Ари гілками. Якийсь час через він повернувся, але, розкидавши гілки, зрозумів, що брат ще не подає ознак життя, і, знову прикривши тіло гілками, пішов. Кілька днів через Мерь знову зняв гілки й побачив, що брат його дихає. Тоді - Те, щоб налякати його й змусити схопитися на ноги, Мерь закричав:
- Ари, сюди йдуть леопарди, і пума, і плямистий ягуар, отрутні кобри й душі інший світу! Вони прагнуть напасти на тебе! Вставай!
Ари відповів:
- Так, я зараз; щось я заспався...
Сонце, що заграло, допомогло братові Місяцю піднятися й вони - Мері й Ари, - як ні у чому не бувало, відправилися на полювання.