Кажуть, що одного разу Нуа почав майструвати величезний човен. Він попередив тварин: ягуара, оленя, тапіра, капивара-гризуна й усіх-усіх інших, як і людей теж:
- Скоро буде стільки води, що всі ми втопимо!
- Так не може бути такого! - говорили люди. Тим часом Нуа продовжував робити свій човен; а коли вона була готова, велів тваринам увійти у неї. Туди ж він зібрав безліч плодових дерев: банани, показую й інші. Навіть сьогодні можна побачити той човен. Вона перетворилася у величезну скелю, що коштує близько Рорайми, а поруч із нею росте старий банан.
Коли усе було готове, Нуа сказав людям:
- Ви, звичайно, можете залишитися, але тоді ви усе перетворитеся у дельфінів, риб, морських черепах.
Повірили Нуа народи мажонгонгов, макуши, таулипанге, вапишана, сапара, уайумара, маку й деякі інші, повірили, сховалися у безпечне місце й залишилися людьми. Але всі інші перетворилися у річкових і морських тварин, адже вода у Рорайме стала перебувати й незабаром затопила всю землю. Деякі з тих, кого попередив Нуа, сказали:
- Не будемо ми возитися й робити човен, а піднімемося-но краще на дерева й, скільки б води не прибуло, урятуємося.
Вони стали мурахами й навіть метеликами. Люди акутипуру забралися на пальму инажа, тому дотепер мавпи, у яких вони перетворилися, віддають перевагу плодам саме цієї пальми. Та інші люди, взобравшиеся на дерева, зробилися різними мавпами: макаками, уакари, коатами, мирити. Ось чому ці тварини так схожі на людей. Були й такі, що обернулися птахами. Муравьед, а він тоді був людиною, сказав:
- Цікаво, у кого перетворюся я? Гризун агути, свинка паку, тапір - усіх їх їдять. А я не прагну, щоб мене їли.
Так він і став муравьедом - люди адже не їдять м'ясо цих тварин. Інші перетворилися у ягуара, лисицю й інших тварин, м'ясо яких теж не придатне для їжі. Ось хитруни! А як же дурні виявилися ті, що перетворилися у оленів, паку, агути, тапіра! Що стали птахами полетіли на небо: птах мутум, гриф урубу, чапля й інші. Кажуть, що у небі тоді була діра - вхід для птахів.
Та ось уся земля зникла під водою й настала ніч. Сонце не показувалося на небі дуже довго.
Пройшло багато часу, і Нуа сказав папугам ара, агути, оленям, мавпам - усією тваринам:
- Коли почне світати, ви повинні запекти!
Акутипуру схопила горіх і кинула його вниз. Почувся сплеск: вода стояла ще високо. Багато днів підряд кидала мавпа горіх. Нарешті одного разу він упав у воду із глухим стукотом, і акутипуру зрозуміла, що вода убуває, але продовжувала кидати горіх доти, поки одного разу він не вдарився об землю. Прийшов кінець потопу.
Та отут усі тварини запекли. Спочатку макака-ревун, потім підхопили півні й ті птахи, що звичайно співають на світанку. Та зайнявся день. Зійшло сонце. Нуа покликав урубу (він тоді був білим голубом) і велів йому перевірити, чи висохнула земля. Піднявся урубу у повітря, але отут побачив безліч мертвих тварин і риб. Накинувся ненажерливий птах на падло, і стало від неї погано пахнути, а забруднившись у болотному бруді, вона почорніла. Отож голуб перетворився у урубу.
Бачачи, що посланець довго не вертається, Нуа відправив за ним маленького голубка. Полетів голубок, але поганому прикладу не пішов, а повернувся й розповів Нуа, що відбулося. Тоді Нуа сказав урубу:
- Дуже ти брудний і дух від тебе важкий. Убирайся з око моїх. Будь тепер тем, ким сам побажав.
З тих пір з'явився урубу. Тим часом маленький голуб сказав:
- Земля висохнула.
Тоді Нуа послав на землю яструба, чаплю й тапикуру - птахів, які з тих пір живуть на болотах і харчуються падлом і рибою. Та як полетіли вони, так і не повернулися у човен. Слідом за ними послав Нуа оленя й попередив:
- Будь обережний: зараз на землі багато мурах. Почекай, поки вони зникнуть. Але олень відповів:
- Нічого, усі добре буде.
Та відправився. У ті часи ноги у оленя були товсті, м'ясисті до самих копит. Але мурахи обглодали їх, і тепер ноги у оленя тоненькі, зовсім без м'яса. А ще Нуа покарав йому повернутися якомога швидше. Ось чому олень і понині бігає. Усією же іншою тваринам Нуа сказав:
- Почекайте тут, поки земля висохне й зникнуть мурахи.
Але дехто, так само як олень, не захотів чекати, наприклад тапір, і у нього тепер тонкі ноги: мурахи їх об'їли.
Потім Нуа звернувся до тем тваринам, на яких зараз ми полюємо:
- Якщо зустрінете людей, не тікайте від них. Зупинитеся й поговорите з ними по-гарному, без побоювання. Але макака помітила:
- Так не вірте ви йому! Від людини завжди треба тікати! Пішли вони раді макаки, тому-те й сьогодні люди на них полюють і вбивають. А послухайся вони Нуа, може, і подружилися б з людьми.