Якщо броненосець тату-мулита Малят своїх родить, То брата у сестер і сестри у братів Ніколи не буває:
Або хлопчики одні народжуються, Або тільки дівчинки виходять.
А повелося так з тієї пори, коли цар іудейський учинив побиття двох тисяч дітей, і діва Марія, щоб урятувати дитину Ісуса, відправилася у Єгипет у візку, запряженому маленьким осликом.
Та раптом нагнала їхня царська варта. Цар велів стражникам убити дитину Ісуса, а батьків його закувати у кайдани. Але діва Марія своїми слізними благаннями зм'якшила серце начальника варти й, щоб умилостивити його, подарувала йому ослика.
Довелося діві Марії й святому Йосипу самим тягти візок, у якому солодко спала дитина Ісус. Важко їм було, але вони йшли і йшли вперед... Тим часом варта зібралася повертати назад, але ослик побери й затнися! Як тільки начальник варти не намагався образумить упертюха - і хлистом його стібав, і ратищем списа бив, і піхвами бив, - а ослик уперся, і ні у яку!
Уже всі стражники разом за нього прийнялися, а ослик усі ні з місця! Розлютився тоді начальник варти, розв'язав, що обдурила його діва Марія, підсунувши така кепська тварина, і велів наздогнати й схопити втікачів. Діва Марія й святий Йосип не знали, що відбувається за ними, вони тільки чули лайку начальника й лементи солдат, які намагалися втихомирити ослика. Батьки дитини Ісуса злякалися цього шуму й щосили стали тягти візок швидше. Отут прокинулася дитина Ісус, він праг їсти, і його треба було нагодувати, але від горя й утоми у діви Марії пропало молоко... Звідки не візьмися, з'явилася мулита, діва Марія й говорить їй:
- Мулита, дітьми твоїми заклинаю, дай мені крапельку молока для мого хлопчика!
Мулита дала крапельку молока, але цього виявилося мало, і дитина Ісус як і раніше плакав від голоду. Діва Марія залилася сльозами й говорить:
- Мулита, поклич своїх дочок, нехай кожна дасть по крапельці молока, щоб нагодувати мого сина!
- Сеньйора діва Марія, - відповіла їй мулита, - дітей-те у мене багато, але дочок мало...
Покликала вона своїх дочок, кожна дала по крапельці молока, щоб нагодувати дитини
Ісуса, він наситився й перестав плакати. Тоді усе дочки мулити відправилися своєю дорогою у пустелю, залишилася з дівою Марією тільки мулита-мать.
Коли вони пішли вже далеко, вони побачили раптом, що їх наганяє стража, а на чолі скакає розлютований начальник! Закричала тоді у страху діва Марія:
- Мулита, допоможи мені тягти візок! Мулита допомогла, але у мулити сил обмаль, і візок майже не просувався вперед.
А варта-те всі ближче й ближче! Заплакала діва Марія й говорить:
- Мулита, поклич своїх синів, нехай вони допоможуть тягти візок!
- Сеньйора діва Марія, - відповіла їй мулита, - дітей-те у мене багато, але синів мало.
Покликала вона своїх синів, які потягли візок бігцем. А варта-те всі ближче й ближче!
Звичайно, тепер, коли візок тягли сини мулити, вона котилася швидше, але коня куди сабоніше мулит і бігають жваве... і ось переслідувачі вже близько... зовсім близько! Але отут піднялася страшна піщана бура, і як не лаялися стражники і їх начальник, довелося їм Усе-таки відступити. Коли дитина Ісус виявився у безпеці, сини мулити пішли своєю дорогою у пустелю, залишилася з дівою Марією тільки їх мати. Та сказала діва Марія:
- Мулита, на подяку за молоко твоїх дочок і силу твоїх синів, відтепер ти будеш родити або тільки дочок, або тільки синів. Мулита відповіла:
- Усе від вас залежить, сеньйора діва Марія! Тільки я попрошу у вас такої ж милості для своєї куми, дружини броненосця тату.
- Хай буде так, - сказала діва Марія.
Тоді мулита побігла у пустелю поділитися новиною зі своєю кумою. Те-Те радості було у дружини броненосця тату!..