Про корабель "Катаринета"
Послухайте оповідання:
Жахлива історія
Чекає, сеньйори, вас...
Він до чужоземних берегів
Уже більше року плив:
Припаси вийшли; голод усім
Погибеллю загрожував.
Мочили й жували шкіру:
Не розжувати - тверда!
Та усе лютішай мучив голод
Та смерть була близька.
Тоді розв'язали кинути жереб:
Хто буде умерщвлен -
На капітана корабля
Упав - про нещастя! - він...
"Піднімися скоріше, впередбачущий,
На щоглу корабля:
Раптом видний берег португальський,
Іспанська земля?"
"Не бачу, капітан, не бачу,
Не розгляну ніяк!
Лише бачу: цілять тобі у серце
Сім оголених шпаг!"
"Піднімися вище, на грот-щоглу:
Із грот-щогли корабля
Раптом видний берег португальський,
Іспанська земля?"
" Про радість, капітан! Видні мені
Із грот-щогли корабля
Знайомий беріг португальський,
Іспанська земля!
Та там гарний будинок я бачу,
При ньому квітучий сад;
Серед апельсинових дерев
Три дівчата сидять:
Одна пряде, інша шиє,
Найпрекрасніша сльози ллє..."
"Ти бачиш дочок моїх...
Коли їх зможу обійняти,
Готовий найпрекраснішу дочку
Тобі я у дружин дати,
Та злата стільки дам за нею -
Тобі не порахувати!"
"Твоя праця була тяжка, капітан,
Я злата не поберу!"
"Тоді дам білого коня,
Немає рівного йому!"
"Мені кінь не потрібний, капітан,
Його мені не загнуздати!"
"Побери мою "Катаринету",
Щоб капітаном стати!"
" На жаль, я, капітан, не знаю,
Як нею керувати... "
"Яка ж для тебе, скажи мені,
Нагорода гарна?"
"Мені лише одна потрібна нагорода -
Потрібна твоя душа!"
"Отиди, демон, искушеньем
Мене не побороти!
Вручаю мою душу богу
Та океану - плоть!"
Отут ангелом він був підхоплений
На білі крила,
Зник, у порох звернувшись, демон, Та прояснилася імла... Але, зустрівши риф, "Катаринета" У ту ніч до дна пішла.