У Затимаре і його дружини Кокотеро було двоє дітей: хлопчик Зокоойе й дівчинка Атиоло. Батько любив хлопчика й зовсім не зауважував дівчинку. Якщо вона окликала його, він відповідав їй тільки свистом. Ніколи не сказав він їй ні єдиного слова.
У розпачі Атиоло стала просити мати, щоб та зарила її живий: так, мол, буде краще для всіх. Кокотеро довго не погоджувалася виконати дивне бажання дочки, але нарешті поступилася її благанням. Вона зарила дочок на лузі, за огорожею, але Атиоло відразу ж попросила вирити її, тому що отут, сказала вона, занадто пекуче. Та вона стала благати зарити її у відкритому полі. Мати виконала й це прохання дочки, але й у відкритому полі Атиоло не захотіла
Залишатися. Та вона попросила матір, щоб та вирила яму у густому лісі. Мати знову послухалася, вирила яму й перенесла туди дочку: там Атиоло розв'язала залишитися. Та вона сказала матері, щоб та йшла, і порадила не обертатися, якщо почує лемент.
Кокотеро йшла довго, і всі навколо було тихе. Але раптом вона почува лемент дочки. Кокотеро не витримала й швидко обернулася. Та побачила: на тому місці, де вона зарила дочку, виріс високий зелений кущ. Вона повернулася й пішла назад, але як тільки вона підійшла ближче, кущ відразу ж пішов наполовину у землю й перетворився у маленьку, слабеньку рослину. Кокотеро виполола траву на могилі дочки. Маленька рослина на очах ставало всі пишнее й пишнее. Через якийсь час Кокотеро вирила кущик: у нього виявився товстий корінь, якому Кокотеро і її чоловік далечіні ім'я Ожакоре, а плем'я пареси згодом стало називати Кеті. Це була маніоку, яку з тих пір завжди вживають у їжу люди племені пареси й інших індійських племен.