Однієї жінці знудив її чоловік, і ось задумала вона перевести його. Вирвала із землі колюча рослина карагуата, бризнула у ямку небагато власної крові й знову посадила кущ. Через деякий час обірвала зла жінка молоді втечі, що почервоніли від убраної крові, і покришила їхньому чоловікові у їжу. А той поїв і так ослабшав, що навіть працювати не міг. Тим часом їх син бачив, що мати підсипала батькові червоних паростків карагуата, і розповів йому про це. Розгнівався батько й розв'язав помститися дружині. Сказав будинку, що йде у ліс за медом, скинув альпаргати, стукнув на щастя одну про іншу, щоб швидше знайти мед, - і відправився. Незабаром набрів він на дерево каимбе, у дуплі якого жила кобра, а бджоли влаштували там своє гніздо, убив кобру й видовбав стовбур, щоб добратися до меду. А потім розпоров кобрі живіт, дістав звідти дитинчати, потовк його й змішав з медом. Це зілля він розв'язав дати дружині, а для сина приберіг чистий мед.
Як розв'язав, так і зробив. Поїла дружина, і отут у неї зачесалося усе тіло:
- Ти дав мені отруєний мед, - сказала вона чоловікові.- Та за це я тебе загризу!
Почувши це, чоловік кинувся бігти, а дружина за ним і усе кричить, що з'їсть його. Згадав чоловік про дерево, із гніздом папуг, у якому було три пташенята, і кинувся до нього. Швидко забрався на дерево, схопив саме маленьке пташеня й кинув його дружині. Жінка прямо на бігу зжерла пташинку. Потім повернулася до дерева, на якому сидів чоловік, і спробувала добратися до ворога. Той жбурнув їй інше пташеняти, вона зжерла і його, а сама усе пробувала на дерево піднятися. Чоловік кинув їй третє пташеняти й, поки вона обробляла з ним, умудрився злізти з дерева й утекти.
Як тільки жінка помітила, що чоловіка немає на дереві, вона негайно пустилася у погоню. А чоловік її біг прямо до пастки для полювання на звірів. Одним стрибком він перескочив через яму, а дружина не змогла перестрибнути, догодила у яму, расшиблась і вмерла.
Засипав чоловік тіло дружини землею, але не раз після навідувався на це місце. Через час виріс там маленький кущик. Висмикнув чоловік паростки, але вони знову пробилися. Тоді він не став виривати втечі, і незабаром над тілом похованої жінки виріс великий кущ із листами жовтого кольору. Отут тільки помітила людей, що нова рослина зовсім не схожа на тих, що росли навколо. Зірвав кілька листів, потовк і поклав сушитися на сонце. Опівночі, коли всі заснули, зібрав він сухі листи, поклав їх у глиняний горщик і запалив. Тютюновий дим наповнив повітря, отут інші індіанці стали принюхиваться: звідки йде такий приємний захід - і прийшли до курця. Прийшли й прийнялися запитувати, де він побрав ці чудесні листи, а той побери та й розкажи їм про кущ із жовтими листами. З тих пір людей курить відкрито, і усе вирощують нову рослину - тютюн.