Легенда, розказана індіанкою Мундуруку Кажуть, що у однієї баби було троє дочок. Якось раз зговорилися дівчата зі своїм дядьком іти збирати плоди пальми мирити. Але Журупари провідав про їхню угоду, убив по дорозі дядька й на світанку сам прийшов у домовлене місце у його образі.
Не помітили дівчини обману й відправилися з ним у ліс. Ішли вони досить довго, коли одна із сестер запитала, чи далеко ще до пальмового гаю. Журупари відповів, що вона вже зовсім близько.
Але гаю видний не було, а вони усе йшли так ішли, тоді інша дівчина запитала, чи довго ще йти, і Журупари знову відповів, що гай уже неподалік.
Коли зовсім розвидніло, вони підійшли до печери, де й жив Журупари, і отут одна з дівчат, глянувши на ноги дядька, скрикнула:
- Це сам Журупари! Це Журупари! Але втекти сестри вже не могли. Коли ввійшли вони у будинок Журупари, він і говорить:
- Ось ми й на місці.
Сказав і пішов, залишивши папуги стерегти бранок, щоб вони не втекли. Повернувся Журупари до ночі й велів старшій сестрі принести йому вогню у гамак, де він спав. Вона принесла вогонь, а злий дух схопив дівчину й прийнявся ссати з неї кров, прямо як вампір. На світанку Журупари знову пішов у ліс.
Тільки він за двері, дівчата кинулися до гамака - подивитися, що стало з їхньою сестрою, яка провела ніч із Журупари, але знайшли там тільки обгризені кості.
На наступну ніч Журупари наказав середній сестрі принести вогню й теж зжер її.
Коли зранку він знову пішов у ліс, молодша сестра заглянула у гамак, але лише обгризені кістки й знайшла. Плачу, лягла вона у гамак поруч із останками сестер і отут побачила дівчина фламінго, що пролітав повз, гуарауна й крикнула йому:
- Ах, Гуарауна! Якщо б ти був людиною, то напевно б допоміг мені повернутися додому!
Через якийсь час підійшов до неї, що обернувся юнаків Гуарауна й велів швидше збиратися так прихопити із собою кістки сестер, попелу й солі небагато. Ще велів він їй украсти милонгу - амулет Журупари. Дівчина побрала усе, що він сказав, і відправилися вони у дорогу-дорогу. Але не встигнули вийти з печери, як папуга прийнявся кричати:
- Хазяїн, твоя вечеря викрала фламінго! Почувши це, Журупари кинувся у погоню, кричачи:
- Фламінго! Поверни украдене!
Коли втікачі побачили, що Журупари наганяє їх, юнак-птах велів молодшій сестрі кинути за спину кістки, і відразу ж за ними встала стіна з диму, вона відгородила їх від Журупари, і той поотстал небагато. Вони бігли вже досить довго, коли знову почули:
- Фламінго! Поверни мій амулет!
Тоді фламінго велів дівчині спалити попіл і сіль, відразу за їхніми спинами виріс височенний колючий чагарник. Поки Журупари продирався крізь колючки, вони знову встигнули набагато випередити його. Тільки коли втікачі були вже зовсім поруч із будинком дівчини, вони знову почули:
- Фламінго! Віддай мій амулет!
Тоді юнак наказав спалити разом сіль, попіл і залишки костей. Та за їхніми спинами розлилася широка ріка, яку Журупари не зміг перейти. Так вони й добралися додому, мати була дуже рада, що хоч одна з дочок жива, адже вона-те розв'язала, що вони усе загинули. (У цій легенді переплутаний дух Журупари з Курупира, у якого вивернуті ноги, і тому він не може перейти ріку.)