Якось раз залізла черепаха у дупло й давай відіграти на сопілці. Каипора почув і говорить сам собі: "Це напевно черепаха відіграє. Добре б мені її піймати!"
Підкрався він до дупла, а черепаха награє:
Чи, ри, чи, ри...
Ле, ре, ле, ре.
Отут кличе її Каипора:
- Черепаха, а черепаха!
- Що тобі? - відповідає черепаха.
- Виходи, черепаха, давай силами поміряємося!
- Ну що ж, я не ладь, - говорить черепаха. Відправився Каипора у зарості, зрізав там ліану, притяг її на берег ріки, та й говорить черепасі:
- Ну, почнемо, ти стрибай у річку, а я залишуся на березі.
Стрибнула черепаха у річку, прив'язала ліану до хвоста дельфіна, а сама потихеньку вилізла на берег і сховалася під кущем.
Почав Каипора тягти за ліану. Але дельфін піднатужився й потяг
Каипору у воду. Отут Каипора піднатужився й ледве не витягся дельфіна з води.
А дельфін ще піднатужився й знову зовсім було утянул Каипору у ріку.
А черепаха, сидячи під кущем, усе бачила й посміювалася.
Нарешті Каипора утомився й говорить:
- Досить, черепаха!
Стрибнула черепаха у воду, відв'язала ліану від дельфінячого хвоста й важливо виповзла на берег. Запитує її Каипора:
- Ти сабоно утомилася, черепаха?
- Що ти, - відповідає черепаха, - я навіть не спітніла. Здивувався Каипора й говорить:
- Тепер-Те вже я напевно знаю, що ти сабоніше мене, черепаха. Я йду.