Куряче військо

15-09-2016, 08:15 | Боснійські казки

Одній людині дісталася зла дружина, так добре б ще тільки зла, а то й з дуром, слабенька була умишком. Уже й сьорбнув з нею горя нещасний чоловік:

І бив-те він її нещадно, і по-гарному вмовляв, і знову ціпком загрожував - дружині всі дарма. Час ішов, а баба й зовсім з розуму виживати стала.

Лопнуло у чоловіка терпіння, схопив він ціпок і видер свою дружину як Сидорову козу.

Вибігла неборачка у двір, щоб на просторі поплакати досхочу, а надворі лежить корова, жує свою жуйку. Оглянулася корова, не чи принесла їй господарка корму. А дурочка помітила, що корова на неї вп'ялася й губами ворушить, підхопилася немов скажена й закричала:

- Ах ти поганка! Та ти треба мною знущатися? - Кинулася у будинок, схопила сокиру й - хвать корову по голові. Раз ударила, другий, третій, молотить сокирою так присуджує:

- Та ти туди ж, треба мною знущатися! Мало я натерпілася від свого мужика, мало я від свого мучителя настрадалась! - Так і вбила дурна баба корову.

Ось виходить чоловік у двір, і що ж він бачить: лежить посередині двору зарубана корова.

- Горі так лихо нарізно не живуть! - викликнув мужик.

Оббілував корову, посолив м'ясо й підвісив тушу коптити. А задню ногу відрізав, велів дружині обкласти м'ясо капустяним аркушем і брати, скільки для їжі знадобиться. Чоловік відправився на базар, а дружина скришила окіст, пішла у город і розкидала шматки під капустяними качанами. Пси учуяли м'ясо й зжерли всі дочиста. Разом із чужими собаками поласувала говядинкой і хазяйська сучка. Піймала її дурочка й розв'язала покарати. Сволокла у льох, прив'язала до затички від винної бочки, стьобнула кілька раз різкою, так у серцях прикрикнула на неї:

- Ах ти дрянь блудлива! Вічно за тобою кобели тягаються! Через твою гульню зжерли пси всю нашу солонину!

Невміч собаці тріпання зносити. Стала рватися з мотузки й висмикнула затичку з бочки. Висмикнула й у двері - шмиг, а вино з бочки так і заюшило. Не встигнула дурочка й оком моргнути, як уже по підлозі величезна калюжа розтеклася, а бочка спорожніла. Те-Те потрапить дурній бабі від чоловіка! Схопила вона мішок з борошном і давай калюжу засипати, - висипала усе борошно, яке у будинку найшлася. Приходить чоловік з базару, а йому навіть і повечеряти нема чим. Солонину пси поїли, вино на підлогу пролите, а борошно зіпсоване. У нього у очах від горя стемніло! Пораскинул він мізками, так куди не кинь - усюди клин, схопився знову за ціпок і задав своїй дружині прочухан. Бачить дурочка, що не вимолити їй прощення у чоловіка, метнулася до дверей, вибігла геть і зникла у темному лісі, так там і переночувала під руїнами стародавньої міцності. А коли настав світанок і сонечко зійшло, стала дурочка від нема чого робити у руїнах копатися й раптом наткнулася на горщик, повний золота. Те-Те щастя їй привалило! Побрала горщик - і додому. Від радості забула й біль свою, і образу, похваляється чоловікові своєю знахідкою. А чоловік горщик із золотом під підлогу закопав, щоб дружина по дурості не проговорилася сусідам, і пішов на базар. Ледь чоловік за ворота, а дружина й давай по всьому будинкові шарити й нарешті відшукала свій горщик. Витяглася звідти кілька монет, пішла до гончаря, накупила горщиків. Принесла їх дурочка додому й стала на частокіл насажувати. На кожний кіл по горщикові. Залишився у неї один горщик зайвий - нікуди його посадити. Схопила дурочка ціпок і початку по горщиках колошматити так присуджувати:

- Розсуньтеся! Розсуньтеся! Дайте місце й цьому останньому горщику! Переколотила дурочка всі горщики, а єдиний уцілілий - той, що у руках тримала, - надягла на кіл.

Через якийсь час вернувся чоловік з базару й довідався, що дружина розшукала свій горщик і вже встигнула грішми покористуватися. Стривожилася людина: не пронюхали б турки або кадий про горщик із золотом! Боронь боже. Поплатишся майном, а то й головою!

Чого він побоювався, то й трапилося. Хіба може жінка таємницю зберігати? Похвасталася сусідкам, що знайшла скарб, і побіг слух з будинку у будинок. Стривожився мужик не на жарт. Та надумав пристрахати дружину, щоб сховати кінці у воду.

- Агов, дружина! А чи знаєш ти, що сьогодні глашатай кричав на базарній площі? "Слухайте всі! Іде на вас війною куряче військо! Рятуйся, хто може!" Що з нами тепер буде!

Дурочка ні жива ні мертва від страху. Молить чоловіка вкрити її у надійному місці від нещадного курячого війська. А чоловікові тільки того й треба. Відвів він дружину у яму, сховав її там, а зверху накрив яму волячою шкірою й насипав кукурудзяного зерна. Збіглися на кукурудзу всі сусідські кури й прийнялися зерно клювати. А дурочка причаїлася й слухає, як гримотить над її головою куряче військо, - не інакше люта сила проти неї ополчилася! Чоловік розв'язав, що досить задав страху своїй дружині, розігнав курей, зняв шкіру й витягся дурочку з ями. Вилазить вона, бліда як полотно, ледве губи розтиснула, щоб чоловіка за свій порятунок подякувати. А він і пішов дружині розписувати, що, мол, ледве відбився від курячого війська; мертвих після бою - не порахувати, а тем нещасним, хто не встигнув вчасно сховатися, кури виклевали ока й нанесли важкі рани.

Минуло кілька днів, і дурочка зовсім оправилася від страху, забула про куряче військо, як раптом є у будинок посабоний із суду. Почув, говорить, кадий, що отут господарка скарб знайшла, і наказує їй із чоловіком до суду з'явитися. Прийшли до суду, а кадий і запитує:

- Агов, жінка! Доклали мені, що ти знайшла великий горщик із золотом. чи Вірно це?

- Вірно! - відповідає дурочка.

- Неправда! - закричав чоловік. - Адже у їй не всі будинку! Вона сама не відає, яка дурниця несе. Милостивий ефенди! чи Бачена справа, щоб жінка скарб знайшла, а тим більше моя недотепа?!

Кадий знову до неї звертається:

- Скажи-но, жінка! Ти дійсно гроші із землі викопала?

- Так! - відповідає дурочка. - Вони у нас будинку заховані.

Бачить чоловік, що балакуха не може мову за зубами тримати, але отут його осінило, і він викликнув:

- Заклинаю тебе Кораном, кадий, не вір дурненької! Хіба їй можна вірити?! Я тобі правду говорю, запитай її сам, коли вона скарб знайшла! Кадий послухався чоловіка, запитав. А дурочка відповідає:

- Знайшла я скарб перед тем, як на нас війною курячі полчища рушили й виклевали тобі око!

А треба вам сказати, кадий був сліпий на одне око. Розлютився він не на жарт, так як закричить:

- Женете у шию цю дурну!

Служники й витурили бабу із суду. Так кмітливий мужик позбувся нападок суду й урятував знайдений скарб.

Зараз ви читаєте казку Куряче військо