Розповідають, що чоловіка із племені тариана сім'ї Араваков збиралися щовечора у верхів'ях ріки Папури, відіграли на музичних інструментах і танцювали танець Журупари. Та ось жінки розв'язали одного разу украсти ці інструменти.
Щоранку жінки йшли у ліс і шукали місце, де чоловіка ховають ці інструменти. Та так пройшло кілька років. Одного разу жінки залишилися на ніч близько будинку для танців Журупари, щоб подивитися, які Усе-таки ці інструменти. Кожна з жінок тримала смолоскип.
Чоловіки прийнялися танцювати й танцювали до напівночі. Потім деякі віднесли інструменти, щоб сховати їх у ріці, а інші пішли у ліс і поклали свої інструменти у дупло дерева. Жінки усе бачили й, коли чоловіка повернули назад у село, кинулися за інструментами. Вони висвітлювали собі дорогу смолоскипами, але інструменти тікали від них у світлі вогню. Нарешті жінкам удалося оточити дерево. Інструментам уже нікуди було бігти, і жінки схопили їх. Обрадувані жінки сховали інструменти у інше місце, далеко, далеко. Ранком вони зібралися разом, і старша з жінок сказала:
- Ну, тепер у нас теж є свої інструменти. А щоб чоловіки не догадалися, хто це зробив, ми сьогодні ж підемо до водоспаду Уаракапа й нарвемо стебел умари для їжі.
Так і зробили.
Увечері чоловіки відправилися у будинок для танців Журупари, але коли вони стали шукати свої інструменти, то у дуплі нічого не знайшли. У них залишилися тільки ті, що були заховані у ріці. Чоловіки прийнялися шукати всюди, але всі дарма. Жінок вони не запідозрили, тому що ті пішли з ранку до водоспаду Уаракапа. Ніхто із чоловіків не вмів ворожити, і вони не довідалися, хто відніс інструменти.
Тому вони нічого не запитали у жінок, коли ті повернулися. Через день жінки зібралися танцювати танець Журупари. Прийшовши до ріки Туї-Игарапе, вони побрали інструменти й стали дути у них, але інструменти не видавали ні єдиного звуку. Жінки перевертали їх, знову дули, але однаково нічого не виходило. Тоді одна з жінок сказала:
- Ми можемо звабити чоловіків. Давайте змусимо юнаків навчити нас відіграти на інструментах.
Жінки повернулися додому, нафарбувалися червоним соком рослини каражуру й почали загравати із чоловіками. А тому що слабкі голови юнаків не могли ще у той час устояти перед жіночими вивертами, то вони погодилися навчити жінок відіграти на інструментах Журупари. Тому вони у той же вечір пішли до берега Туї-Игарапе й там стали відіграти на інструментах Журупари у присутності жінок. Але старі у селі почули звуки інструментів і прийнялися злякано запитувати один одного:
- Хто це відіграє на наших інструментах? Слухайте!
Опівночі музика припинилася, але жінки вже знали всі секрети Журупари.
Та тоді жінки стали наказувати чоловікам працювати замість них. Та чоловіки засмутилися, тому що їм доводилося тепер викопувати маніоку, щоб робити борошно, полоти траву, очищаючи засіяне поле, і качати дітей, як раніше робили жінки.
Один із чоловіків був майже чаклуном. Щоночі він ворожив, щоб довідатися, хто заподіяв їм таке зло.
Його тінь ішла від нього шукати винуватців і не могла піймати їхні тіні.
Але завдяки своїй тіні він довідався, хто у їхнім племені має занадто м'яке серце. Тоді він зібрав старих і сказав:
- Наші волосся вже посивіли, і ніхто з нас не знає, хто розповів жінкам нашу таємницю. Оскільки це не був, звичайно, ніхто з нас, то ми повинні тепер звабити жінок, і вони нам розповідять, хто відкрив їм секрет Журупари.
Чоловіка так і зробили. Вони звабили жінок, і одного разу ті їм сказали:
- Коли ви станцюєте перед нами танець Журупари, ми вам скажемо, хто відкрив нам секрет Журупари.
Чоловіки погодилися й попросили повернути їм священні інструменти, щоб відіграти на них під час танцю. Жінки принесли їм інструменти, і у той же вечір чоловіка відправилися у будинок для танців Журупари й почали відіграти й танцювати. У розпал танцю ввійшли жінки. Та раптом вони з жахом побачили, що у всіх чоловіків були тепер однакові особи. Видалося, що всі вони - той самий людей. Від страху жінки оніміли й відразу втратилися розуму. Тоді старий, який був майже чаклуном, вийшов на середину будинку й сказав:
- Усі ті, у кого сиві волосся, - з роду Журупари. А юнака більше не будуть відіграти на інструментах Журупари, щоб не приносити нам нещастя. Подивитеся на наші руки, бачите, як вони огрубіли від роботи, яку нам довелося робити через те, що юнака навчили жінок відіграти на інструментах Журупари!
Та з тих пір секрет Журупари знову перейшов до чоловіків.