Окуамаато й Икуаман зібрали одного разу всіх звірів і риб, щоб разом попировать і поговорити. Трапилося так, що риби Жежу й Матриншан, коли їх запитували, нічого путнього сказати не могли, а бовтали тільки одні дурості.
Син Икуамана - він був дуже тямущим хлопчиком – прийнявся передражнювати Жежу й Матриншана й забавляти цим гостей.
Бачачи, що дитина виставляє їх на загальне посміховище, Жежу й Матриншан дуже образилися й, щоб погубити його, навели на хлопчика псування. Повернувшись із бенкету, він занедужав і після довгих мучень умер.
Икуаман над тілом сина заприсягся помститися за нього.
- Я знаю, це Жежу й Матриншан убили мого сина. Я їх отрую! Відправився він у ліс і нарвав там багато отрутних рослин тимбо, щоб помста вдалася напевно. Потім послав за Окуамаато й розповів йому, що збирається робити:
- Я вб'ю Жежу й Матриншана, щоб відомстити за смерть сина. Скликав Икуаман усіх людей і звірів, щоб вони допомогли йому, але попередив, що вагітні не сміють торкнутися отрутних рослин, інакше ті втратять свою силу.
Та ось став Икуаман ламати зв'язки тимбо, і незабаром отрутний сік рослини покрив усю поверхню ріки, де жили Жежу й Матриншан. Отруєна риба спливла догори черевом. А люди, углядівши її, закричали:
- Дивитеся: риба дохне! Риба дохне! Усе прийнялися збирати, що спливла рибу з поверхні води. Причому люди вибирали тільки більші рибини, а дріб'язок скльовували птаха.
Побачивши такий достаток їжі, ягуар і ягуариха теж кинулися у воду. Самка забула, що вона у тягарі. Отрутний сік втратив свою силу, і снулая риба спливти перестала.
Розгнівавшись, що його не послухалися, Икуаман убив ягуара, а його ока посадив у землю у зачарованому саду своєї сестри Онхиамуасабе. З очей ягуара виріс каштан, за яким Онхиамуасабе доглядала, як за найдорожчим своїм дітищем.