У далекі-далекі часи у входу у пагоду Шві-Зигоун, що перебуває у Пагане, стояли величезні чхин-теи. Одного разу місто зі швидкістю блискавки облетіла поголоска: коли ока чхинтеев почервоніють, країну осягнеться тяжке нещастя. Неосвічені городяни сліпо вірили тривожним слухам, і з настанням світанку кожний спрямовувався до фатального місця, щоб першому побачити страшну ознаку і як можна надійніше уникнути катастрофи. Куди не підеш, усюди тільки одне й чутно: "чхинтеи так чхинтеи, чхинтеи так. чхинтеи". Народ жив у постійному страху, і звільнити його від цієї мари було неможливе. А неподалік від пагоди Шві-Зигоун перебував монастир, і жив у ньому один чернець. Одного разу розв'язав той чернець подшутить над своїми марновірними співгромадянами. Приготував він червону фарбу, опівночі пробрався до пагоди й. пофарбував чхинтеям ока. Ледь зайнявся світанок, направився до монастиря з милостинею один городянин. Порівнявши з фігура - Чхинтей - по-бирмански "лев". Фігура чхинтея - лева із крабоми на спині - установлюється у входу у пагоду. мі чхинтеев, він по звичці глянув на них і у жаху виявив, що ока у них стали червоними. Кинувши милостиню, він стрімголов побіг назад, волаючи що є сили:
- Варта! У чхинтеев почервоніли очі!!! Немов розтривожений вулик, прийшов у движениегород. мешканці, що розгубилися, вистачали перші речі, що попалися під руку, і прагнули якомога швидше покинути його межі. Побачив чернець, до чого привела його витівка, злякався й став їх урезонювати:
- Стійте! Нічого страшного не трапиться! Ока чхинтеям пофарбував я!!!
Але ніхто не почув його мовленням. Марне намагався чернець стримати збожеволілу юрбу.
Він устав на шляху, що біжать, але люди нічого не бачили й не чули й у метушні затоптали невдачливого жартівника на смерть.