Колись давним-давно був у одному селі монастир і жили у ньому чернець зі служкою. Чернець перебував уже у похилому віці, і служка повністю присвятив себе служінню своєму наставникові. Щодня, тільки-но зійде сонце, він відправлявся у село за милостинею, а повернувшись, кормил наставника, підмітав двір, тягав воду й виконував безліч усяких доручень. Вертаючись одного разу після збору милостинь, служка побачив на дорозі щось блискуче. Підійшов ближче, глядь, а це шматочок золота. Зрадів служка, сховав золото у кишеню й покрокував далі. Повернувшись у монастир, він приступився до своїх обов'язків. Але цього разу виконував їх без звичайного тщания, і це не укрилося від уваги ченця.
- Що трапилося? - приступився він з розпитами до служки.- Чому ти сьогодні такий неуважний?
- Про вчитель! - відповідав виконаний захвату служка.- Із мною відбулося щось незвичайне! Навіть передати важко!
- Так говори ж ти нарешті, безглуздий, радіти будеш потім!
- Коли я йшов із села, я знайшов на дорозі золото! - сказав він, простягаючи ченцеві невеликий блискучий шматочок.- Ось я й радію.
- Особливої твоєї заслуги у тому немає. Вистачить радіти даремно! СіДай-но краще є!
Прийнявся служка за їжу, а сам усе про золото думає й не помітив, як сунув у рота величезну жменю рису. Захекався він, задихатися став, а рис коштує клубком у горлі й ні туди, ні сюди не проходить. Чернець строго глянув на служку.
- Що трапилося? Які непристойні звуки ти видаєш?
- Я ик-икаю.
- Ти радієш, що знайшов золото? А я не вірю, що ти його знайшов - ти його попросту украв! - сердито проговорив чернець.
Обурився служка:
- Про вчитель, ик-ик! Не зводите на мене ик-ик наклеп! Я не здатний ик-ик красти!
- Не говори дурощів! - перебив його чернець.- Тільки зараз приходив один селянин і скаржився, що ти украв у нього шматок золота. Пущі колишнього розсердився служка:
- Ик-Ик! Про вчитель! Ик-Ик. Ніколи у своєму житті ик-ик не брав я чужого. Я можу заприсягтися святою водою!
- Ну як, пройшла гикавка?
- Про вчитель, не перекладаєте розмову на інше. Доведіть, що я украв.
- Так почекай ти зі своїми доказами. Скажи краще, гикавка пройшла?
- Так, пройшла, а яке це має значення?
- Знаю я, що ти людей праведна й благочестивий. Але для того, щоб
Ти позбувся гикавки, мені знадобилося тебе розсердити, і ось ти перестав ікати, - сказав з посмішкою чернець.
Пораскинул служка розумом, зрозумів, що до чого, посміхнувся й попросив прощення за свою нездержливість.