У далекі-далекі часи жила у невеликий деревеньке бідна вдова із двома дочками й сином. Дочки у всьому допомагали матері, разом з нею трудилися від зорі до зорі, щоб заробити сім'ї на їжу. Син же ріс і бешкетником і ледарем. А коли мати стала його совістити так перестерігати Узятися за діло, він їй і говорить:
- Я зовсім не ладь зайнятися справою. Але для цього мені потрібні по меншій
Мері три тисячі джа. Дай мені грошей, я знайду собі підходящу роботу й тоді у ретельності й працьовитості перевершу моїх сестриць.
Довго горювала мати; вона й рада б дати грошей синові, так тільки побрати їх нівідкіля. Думала вона, думала й вирішилася нарешті попросити три тисячі джа у борг у багатого сусіда.
Стала мати споряджати сина у дорогу, Знехотя збирав юнак свої пожитки. Але гаманець був туго набитий грішми, їжа покладена у торбинку, і нічого іншого йому не залишалося, як відправитися у шлях. чи Довго, чи коротко йшов він, раптом бачить: розлютована юрба нещадно б'є кішку.
- Навіщо ви мучите бідна тварина? - запитує юнак.
- Вона занадилася у один будинок красти їстівне. А тобі що за справу? Ступай своєї дорогою!
А юнак знову:
- Жалко мені її!
- Коли жалко, - відповідають, - купи її. Та тобі приємно, і нам буде легше.
- Що ж, я з радістю, - говорить юнак.- А скільки ви за неї поберете?
- Плати тисячу - і по руках!
Відрахував юнак тисячу джа. Та пішов далі. А на руках у нього ласкаво муркотала кішка.
Не день, не два йшов юнак, так тільки одного разу ввечері він знову побачив на дорозі юрбу. Цього разу били бездомний собаку. "Бєдний пес, - подумав юнак, - які добрі й жалісливі очі у нього. Дай-но виручу його! "Підбіг він ближче й став просити:
- Перестаньте знущатися над тваринам! Адже заб'єте його до смерті.
- Ось і добре, - відповідали йому у юрбі.- Спасу немає від цього проклятого собаки. Не встигне курка знести яйце - вона вже отут як отут!
- А ви годуєте її ліпше, вона й не стане красти. Адже це вона від голоду.
Розсердилися селяни - Бач який захисник знайшов.
- Сам годуй, - говорять, - якщо тобі так хочеться.
- Так адже це не мій собака. Юрба обступила його з усіх боків.
- А ти купи її. Викладай тисячу джа, і собака твоя.
Не став юнак суперечити, відрахував тисячу джа, побрав собаку й пішов далі.
А юрба регоче йому вслід:
- Ну й ну! Заплатив тисячу джа за бездомний собаку!
Поділили селяни між собою гроші й задоволені розійшлися по будинках. А юнак продовжував свій шлях. Ішов він, ішов і одного разу надвечір прийшов у якесь село. Бачить - на вулиці повнісінько народу. Виявляється, у село забрів заклинатель змій і саме збирався почати своя вистава. Юнакові теж захотілося подивитися на змій. Коли заклинатель змій заграв на сопілочці, з кошика, ізвиваючись, немов у танці, з'явилися трохи змій. Але одна з них, тільки-но піднявшись, безсило опустилася на дно кошика й уже більше не показувалася.
Коли скінчилася вистава, юнак підійшов до заклинателя змій і запитує:
- Що трапилося з однієї змією? Чому вона не танцювала?
- Вона дуже стара, і мені набридло задурно її годувати. Видне, вона зовсім ослабшала.
- Невже тобі її не жалко? Адже вона служила тобі вірою й правдою до глибокої старості. А тепер ти прагнеш її вапна голодом.
- З якої статі я повинен її жалувати! Адже вона більше не приносить мені доходу.
- Якщо ти такий злий, - обурився юнак, - те продай її мені.- Та він простягнув заклинателеві змій товсту пачку грошей.
Побрав у нього гроші заклинатель змій, зрадів - адже у пачці була ціла тисяча джа! А юнак з кішкою, собакою й змією повернувся у рідний дім. Гірко плакала вдова, коли повідав їй син, як легковажно розтратив він гроші, добуті тяжкою працею! Бідній жінці видалося, що у всіх її лихах винуваті тварини, яких він купив і турботи про яких поглинали тепер увесь його час. Вона постійно сварила їх. Не витримала кішка докорів господарки й одного разу темною ніччю втекла з будинку. Незабаром неподалік від того місця, де кішка влаштувалася на нічліг, побачила вона зграю злодіїв, що ховали у землю награбоване добро. Побігла кішка додому й розповіла про усе собаці. Разом вони вирили захований злодіями скарб і принесли його юнакові. Більше всіх обрадувалася вдова. Тепер вона могла визволити дочок, котооие відпрацьовували у багатія борг. Кішка й собака послужили мені добру службу, але чого можна чекати від змії? Нагодую-но я її гарненько й відпущу з миром, - розв'язав юнак.- Уж дуже бояться її мати й сестри.
Сказане - зроблене. Нагодував він змієві, поклав у кошик, відніс до струмка й випустив на волю. Але не захотіла змія залишатися невдячної, і стала вона думати, що б їй таке зробити для свого рятівника. Відправилася вона у країну драконів і, роздобувши там чарівний рубін, принесла його юнакові. Та зробився син удови самою могутньою людиною у країні: адже за допомогою чарівного рубіна можна було виконати будь-яке бажання. А як відомо, чим більше у людини є, тим більше йому хочеться. Та розв'язав зрештою син удови одружитися на королівській дочці.
- Сходь-но до короля й посватай за мене його дочка! - звернувся він одного разу до матері.
- Важке завдання задав ти мені, синок. Хіба захоче король поріднитися з людьми низького походження? Не чи краще тобі одружитися на дівчині попроще?
- Немає й ні, - повторював син.- Я одружуся тільки на королівській дочці!
Ступай до короля так вручи йому від мене у подарунок ось цей рубін.
- Боюся я, синок, як би король не розгнівався. Адже неровня ти його дочки!
- Іди, мати, і нічого не бійся!
Піддалася мати угодам сина, поклала рубін у золоту скриньку й відправилася у палац.
А у королівському палаці саме зібралася вся королівська звита. Удова опустилася на коліна перед троном, віддала королеві скриньку з рубіном і повідала про бажання сина одружитися на його дочці. До превеликого подиву вдови, король не розгнівався, а лише хитро посміхнувся й сказав:
- Хіба не знаєш ти, ушанована, що чоловіком моєї дочки стане тільки
Той, хто прокладе золотий міст до вратам палацу. А хто візьметься це зробити, так не зуміє, того чекає жорстока кара. Загине не тільки він, будуть страчена й уся його родичка, по сьоме коліно включно. Засмучена відвертала вдова додому й стала вмовляти сина відступитися, забути королівську дочку.
- Не засмучуйся, мама, - заспокоїв її юнак.- Завтра на світанку міст буде готовий.
Призвав юнак на допомогу чарівний рубін і спорудив за ніч золотий міст. Жителі міста так і ойкнули, коли ранком побачили гарний міст, що простягся до самого королівського палацу. Король виконав обіцянку, женив сина вдови на своїй дочці, підняв його над іншими наближеними, призначивши міністром у своєму королівстві. Ось що можуть зробити доброта так любов!