Жили у одному селі чоловік по імені У П'ю й дружина - До Агов Шин. Вони часто сварилися, але відразу мирилися.
Одного разу під час чергової перепалки До Агов Шин напустилася на чоловіка:
- Це ти завжди затіваєш сварку. Я вийшла за тебе по любові! Не з волі батьків, а по любові! Але тепер усі! Я більше не прагну з тобою мучитися!
- Перестань репетувати! - огризнувся чоловік.- Ти мені так набридла, що навіть
Дивитися на тебе нудно. Усі! Піду я у монастир - позбудуся тебе нарешті.
- Ступай, ступай! Уже не чи думаєш ти, що я побіжу за тобою?! Та не сподівайся!
Відправився У П'ю у монастир.
- Що трапилося, У П'ю? - запитує його настоятель монастиря.- Чому ти такий похмурий?
А У П'ю йому у відповідь:
- Ушанований учитель, я повздорил із дружиною й більше не має наміру жити будинку! Дозвольте мені постригтися у ченці!
Подумав-Подумав настоятель та й говорить:
- Перш ніж прийняти остаточне, розв'язок, треба всі як слід зважити. Дивися, як би тобі не довелося потім каятися. Даю тобі три дні. Якщо протягом трьох днів ти не зміниш свого наміру, ми приймемо тебе у обитель. У П'ю був трохи розсерджений таким зворотом справи, однак суперечити настоятелеві не вирішився.
До вечора наступного дня До Агов Шин поостила небагато, гнів її влігся, і вона відправилася шукати чоловіка. Углядівши бачили У П'ю, До Агов Шин обрадувалася й, підійшовши ближче, прийнялася перестерігати його єлейним голосом:
- Невже ти й насправді пішов з будинку? Невже покинув мене назавжди. А я приготувала твій улюблений суп зі свинини! Підемо додому!
- Ти ж говорила, що не прагнеш із мною жити, - буркотливо відповів У П'ю.-Ну вже добре, так і бути, підемо!
- У П'ю, - окликнув його настоятель монастиря, - невже ти роздумав стригтися у ченці?
- Роздумав, учитель. Удома нагромадилося багато справ. Дружина без моєї допомоги не попорається.
Та щасливе подружжя відправилося додому.
Три дні вони жили спокійно, а на четвертий знову посварилися. Та знову У П'ю прийшов у монастир.
- Ушанований учитель, - став він просити настоятеля.- Збрийте мені вузол на голові, обрядите мене у світлі одяги. Я твердо розв'язав стати служкою.
- А ти не передумаєш, як минулого разу? - засумнівався настоятель. Але У П'ю став гаряче його переконувати у твердості своїх намірів, і настоятель поступився. Оббрили У П'ю наголо, розшукали для нього чернечі одяги. Уже так сердитий був У П'ю на свою дружину, так сердить, що, побоюючись навіть випадкової зустрічі з нею, не підходив близько до воріт монастиря.
До Агов Шин чекала, що її чоловік ось-ось повернеться, але пройшло сім днів, а його всі немає й ні, і тоді стривожилася вона не на жарт.
- Мабуть, сабоно образився на мене У П'ю, - горювала вона. Подумала-Поворожила До Агов Шин і знову відправилася у монастир.
- Не чи знаєш ти, де мій У П'ю? - запитала вона у першого зустрічного ченця. Той сказав, де його шукати.
- Ти мене ще не забув, У П'ю? - вкрадливо запитала До Агов Шин.
Але У П'ю продовжував перебирати чіткі й навіть не глянув у її сторону. Зміркувавши, що колишні виверти не годяться, вона розв'язала пустити у хід найдужча зброя.
- У П'ю, пам'ятаєш, а коли ми були зовсім молодими, коли ми ще любили один одного, пам'ятаєш там... під акацією?..
- А як же! - оживився У П'ю.- Ще б не пам'ятати! Підемо-но скоріше додому! Правда, я без волось, але нічого не попишеш, прийде поки лисим
Походити!
Та, ласкаво обійнявши дружину, він квапливо покинув монастир.