У далекі, далекі часи жив так був багатій, і було у нього два сини. Занедужав раптом багатій. Покликав перед смертю він своїх синів, розділив між ними майно й наостанку сказав:
- Милі мої сини! Їжте завжди тільки смачну їжу. Ніколи не їжте того, що несмачно!
Сказавши так, батько випустив дух. Молодший син, дотримуючись завіту батька, їв завжди тільки самі вишукані блюда й дуже скоро промотав увесь свій стан.
Одного разу він почув, що старший брат його одружився, і розв'язав відправитися до нього у гості.
- Брат мій, - звернувся молодший до старшого, коли побачив, що той живе
У спокої й достатку, - чи пам'ятаєш ти завіт батька? Я незмінно випливав йому, їв тільки смачну їжу й, бачиш, зовсім зубожів. Чому ж тобі вдається благоденствувати? Відповідав йому старший брат:
- Я свято шаную завіт батька і їм тільки те, що смачно, тому-те я й стаю з кожним днем багатше.
- Чому ж ти харчуєшся? - поцікавився молодший брат.
- Після довідаєшся, - відповів старший.- Адже сьогодні ми будемо обідати разом.
Та брати відправилися у поле.
- Давай спочатку добре попрацюємо, а потім смачно поїмо, - запропонував старший брат.
Молодший брат ретельно трудився нарівні зі старшим. Настав полудень. Та тоді він звернувся до старшого:
- Брат мій! Не чи зробити нам перерва, я щось дуже Зголоднів.
- Добре, - погодився той. - Раз ти утомився так захотів їсти, - саме час перервати роботу!
Повернулися брати додому й прийнялися за їжу. Покуштував молодший рис і нгапи із приправами, а старший і запитує:
- Ну як, смачно?
- Дуже, - відповідає молодший, - дуже смачно.
- Брат мій! Ти неправабоно зрозумів заповіт батька. Є смачно зовсім не значить їсти смачні речі. Батько праг сказати, що треба є тільки тоді, коли як випливає проголодаешься. А гарненько проголодаться можна, тільки попрацювавши не за страх, а за совість. Тоді будь-яка їжа здасться смачної. Отут справа нехитра, так розумне: і роботі користь, і гроші у цілості будуть, коли станеш їсти не разносоли, а просту їжу.
Тоді-Те й осягся молодший брат мудрість отцова заповіту.