Покликав одного разу батько сина подивитися, як дозріває рис, і, коли проходили вони по полю, син раптом помітив, що одні колосся схилилися до самої землі, інші ж коштують прямо.
- Батько, - звернувся до батька син.- Напевно, ось ці колосся коштують прямо
Тому, що вони міцні так сабоні. А ось ті, согбенние й немічні, виражають їм своя повага уклоном. Зірвав батько обоє колоска так говорить:
- Глянь, син мій! Цей на вид слабкий колосок у дійсності вже дозрів, і тільки він придатний для справи. А ось цей - просто гордій! Він ще зелений і безпомічний. Саме так буває й у житті. Люди некультурні й неосвічені всіляко прагнуть підняти себе у очах інших, а люди
Мудрі й працьовиті те саме що цим согбенним колоскам - вони живуть тихо й гідно, не хизуються своїми заслугами, хоча саме вони приносять користь іншим, Та за їхню скромність усе ставляться до них з любов'ю й повагою. Так на прикладі рисових колось учив батько сина життєвої мудрості.