Жив так був на світі людей по імені Маун З. Серед земляків слил він простодушним, але гарячим малим. У дійсності ж він був нечистий на руку. Однак, коли у селі траплялася яка-небудь крадіжка, нікому у голову не приходило запідозрити Мауна З.
У тій же селі жив багатій по імені У Лу Ва. Був він і жадібний і боягузливий так до того ж любив прихвастнуть.
Одного разу темною ніччю забрався Маун З у будинок багатія. Почувши якийсь шум, хазяїн підхопився з постелі, схопив, що зберігався під ліжком дротик і метнув його туди, де, по його припущенню, причаївся злодій. Дротик сковзнув під пахвою Маун З і зі свистом устромився у дверний косяк. Маун З кинувся навтьоки.
Уже на наступний ранок уся округа знала, що до багатія залізли злодії. Жителі села зібралися у будинку старости. Туди ж прийшов У Лу Ва, щоб розповісти, як була справа. Був присутній там і Маун З.
Вірний собі, У Лу Ва став хвалитися:
- Злодій проникнув до мене у будинок і праг потягти мої речі. Я міг убити його наповал. Однак я його пошкодував і метнув дротик йому у ногу, так що він ледь утік.
- Ах ти брехливий хвалько, - виступив уперед дотоле, що терпляче слухав Маун З.- У тебе від боягузтва руки тремтіли, і дротик твій пролетів повз, тільки-но подряпавши мені шкіру. Не віриш - дивися! - сказав Маун З і на підтвердження своїх слів підняв сорочку.