Давним-давно жив у одному селі багатий поміщик. Такий багатий, що йому доводилося тримати п'ятдесят батраків, щоб обробити всі вгіддя. Рік у рік множилося його багатство, так що час від часу він навіть улаштовував для бідняків свята, і тому жителі села ставилися до нього з повагою.
А неподалік від маєтку орудувала злодійська зграя на чолі з якимось Ме Кхауном. Туго доводилося злодіям, жалюгідної була їхня пожива, і вони не гребували ніякими шахрайськими витівками. Прознали вони про багатства доброго
Людину й розв'язали його обкрасти.
- Швачок Ва, - сказав якось Ме Кхаун одному зі своїх спільників, - але ж багатій із сусіднього села зняв гарний урожай! Відправляйтеся-но впятером так притягнете з його комор кожний по кошикові рису. Тільки дивитеся, будьте обережні, щоб вас не сцапали на місці. Та ніч саме підходяща - темно, ні, зги не видне.
Коли всі навколо змовкло, шахраї зібралися у шлях. Тайкома, намагаючись не шуміти, вони обережно підкралися до найбільшої комори, востаннє уважно оглянулися по сторонах і, переконавшись, що всі спокійно, стали один за іншим пробиратися усередину.
- Ле Хман, - звернувся до товариша злодій по імені Моу Ти, - ну-но пошевеливайся. Якщо, годиною, у будинку прокинуться, нам не минути лиха!
- Я готовий! - коротко відповів Ле Хман.
- Усі, хто встигнув набрати рису, можуть відправлятися, - розпорядився Швачок Ва.-Мене не чекайте, мені доведеться небагато затриматися.
- Ну, тоді ми пішли, - сказали злодії й обережно вибралися на вулицю. У коморі залишився один Швачок Ва: виявляється, у нього зламався ніготь, і він не міг його знайти.
- Ось невдача, - журився Швачок Ва, - шарячи руками по підлозі.- Я будь-що-будь повинен знайти ніготь, інакше погано буде!
Але у коморі стояла кромішня тьма, і Швачок Ва ніяк не міг його відшукати. Тим часом настав світанок. А незабаром і з'явився перший батрак. Він негайно ж виявив у коморі стороннього й давай кричати у всю глотку, - Злодій, злодій!
На його лемент негайно збіглися інші батраки, схопили Швачок Ва й поволочили його до поміщика.
- Що тобі знадобилося у моїй коморі? - строго запитав поміщик.
- Пан мій, - відповідав Швачок Ва, - я забрався у комору, щоб побрати небагато рису. Хоч нас і називають злодіями, але беремо ми саму малість. Рівно стільки, скільки необхідно, щоб не вмерти з голоду. Я прийшов сюди опівночі й міг би вільно піти. Але, коли я набирав рис, у мене обломився ніготь. А це, пан мій, дурна прикмета. Я повинен був знайти його, інакше не уникнути б тобі руйнування протягом п'яти днів. Я не праг приректи тебе на вбогість, ось і став чекати світанку, щоб будь-що-будь відшукати свій ніготь.
Здивувався поміщик:
- Який же ти злодій?! Так такі шляхетні, такі чесні люди, як ти, зустрічаються вкрай рідко! Відтепер тобі більше не прийде красти! Ти будеш жити у мене, і я сам стану опікуватися про твоє благополуччя.