За давніх літ у тому місці, де нині у оточенні високих гір спочиває велике озеро Инлей, перебувало чотири невеликі озерця, неподалік від яких жив злий чарівник Билу. А треба сказати, цей Билу був рідкісним ненажерою й добував собі їжу, ловлячи рибу у озерцях. Одного разу йому пощастило піймати величезного ляща. Дуже зрадів злий чарівник - ніколи дотоле йому не попадалася така більша рибина, - Не їж мене, пан, - заблагав лящ.- Я король риб, і, якщо ти мене відпустиш, я щодня буду поставляти тобі сто риб.
- Добре, - погодився Билу.- Але тільки май на увазі: якщо ти не стримаєш своєї обіцянки, я тебе изловлю й вуж тоді неодмінно знімання!
Став лящ ловити для Билу рибу, риба злякалася й поховалася. Ішло час, і з кожним днем риби ставало усе менше й менше, і нарешті прийшов день, коли лящ уже не міг поставляти злому чарівникові щодня сто риб. Пішов він до Билу й чесно у всьому зізнався.
- Не може цього бути! - обурився злий Билу, - Чому раптом не стало риби? Адже одна риба здатна народити тисячі!
- Так-Те так, - відповідав йому лящ, - так води у озерцях мало, тому риба у них не тримається. Ось було б побільше води, тоді зовсім інша справа!
- Ну що ж, - сказав Билу.- Раз така справа, я побудую канал. Може, тоді води поприбавится.
Канал, викопаний злим чарівником, і донині називають "Каналом Билу".
Та ось води стало так багато, що чотири маленькі озерця злилися й утворювали одне велике озеро. Але наловити щодня сто риб було як і раніше важко - риби ховалися у глибині озера. Прийшов одного разу лящ до Билу голіруч і заблагав:
- Про пан, я було піймав для тебе сто риб, але вони вислизнули від мене на саме дно озера.
Розсердився тоді Билу так з'їв ляща. А щоб покарати попрятавшихся риб, він наслав на озеро комах, які були здатні їх убити. Тим часом лящ, якого з'їв Билу, перетворився у могутнього ната. Бажаючи помститися жорстокому Билу, він умертвив усіх комах і викинув на берег. Комах виявилося так багато, що з них утворювалися невеликі гори. На ці гори став осідати сміття, сухе листя. Летіли туди й насіння дерев, і незабаром на схилі гір зазеленіли пишні ліси. А де лісу, там і птаха. Сподобалися людям гарні місця, і вони стали будувати на берегах озера Инлей села. Існує стародавнє повір'я, начебто ґрунт на горах біля озера Инлей тому так родюча, що полягає суцільно з останків комах.