Одного разу Тигр зустрівся на вузькій лісовій стежці зі Слоном і сказав:
- Ладь із дороги! Я цар лісу!
- Я визнаю тільки владу Леву, - гнівно заперечив Слон. - А за образу затопчу тебе на смерть!..
- Давай тоді посостязаемся, - запропонував Тигр. - Якщо я виграю, я тебе знімання. Ну, а якщо навпаки - ти мене.
Слон погодився. Тоді Тигр заричав так, що від страху подохло трохи шакалів. За ним затрубив Слон, але від цього ніхто не впав мертвим.
- Га-Га, - засміявся Тигр, - тепер я знімання тебе, тому що ти переможений.
Слонові довелося визнати свою поразку. Та він попросив Тигру почекати кілька днів, щоб попрощатися із сім'єю.
- Так і бути, - погодився Тигр, - але через сім днів, уважаючи від сьогоднішнього, ти повинен неодмінно бути тут.
Цілих п'ять днів Слон провів зі своїми слоненятами й слонихою, дбайливо навчаючи їх добувати собі їжу. На шостий день, сумно вилучивши хобот, він вийшов востаннє побродити по лісу. Кролик помітив, що могутній Слон чимсь дуже засмучений, і запитав його, що трапилося. Слон розповів про свою зустріч із Тигром.
- Отже, завтра я повинен буду вмерти, - зітхнув він - Нічого, - весело сказав Кролик, небагато подумавши. - Не вмреш. Чекай мене тут завтра на світанку, і я без великої праці врятую тебе.
Наступного дня Кролик піднявся ледве світло й скликав до себе всіх звірів, крім Мавпи, з якої був у цей час не у ладах і, зрозуміло. Тигра.
- Якби ви виявили мені одну послугу!.. - звернула він до них. - Треба влаштувати у лісі переполох. Бігайте й кричите: Могутній Кролик переміг Слона, а тепер шукає Тигру!
- Добре, ми так і зробимо, - з готовністю відповіли звірі. - Ти завжди допомагаєш нам у наших нещастях, Мудрий Кролик, і ми раді прислужитися тобі. Тоді Кролик, побравши у лапки зв'язку бананів, підхопився на спину Слона. Та Слон неквапливо, як навчив його Кролик, відправився до того місця, де він повинен був зустрітися стигром. А у цей час ліс уже огласился голосними й тривожними лементами:
- Могутній Кролик переміг Слона, а тепер шукає Тигру! Могутній Кролик шукає Тигру!..
Почувши ці лементи. Тигр затурбувався. Він, щоправда, не дуже-те вірив, що Кролик може заподіяти яка-небудь шкода Слонові або йому, і проте праг, щоб поруч із ним був хтось, хто міг би прийняти його сторону й битися, якби Кролик дійсно розшукував його, перемігши Слона. Тигр пояснив звірам, що саме він, а не Кролик збирається з'їсти Слона.
- Та сьогодні, - проричал він. - Слон прийде у домовлене місце, і я, могутній Тигр, знімання його. Але я не ненажера й, якщо ви, приятелі, підете із мною, я поділюся з вами.
- Ми не сміємо! Ми не сміємо! - дружно відповіли звірі. - Могутній Кролик з'їсть тоді й нас разом з тобою!..
Прокричавши ці слова, вони втекли ладь, усе ще причиняючись переляканими на смерть. Мавпа ж, що сиділа верхи на гілці, що й чула, що говорив Тигр, спустилася вниз і погодилася піти з ним.
Та ось Тигр і Мавпа направилися до домовленого місця. Прийшовши туди, вони сховалися за кущем і стали чекати Слона. А тому що до них знову донеслися лементи звірів про могутнього Кролика, вони затурбувалися.
Тигр віроломний, - подумала Мавпа, - і, якщо виявиться, що Кролик і насправді сабоний, він може втекти, залишивши мене напризволяще.
Тому Мавпа запропонувала Тигру зв'язати у вузол хвости, щоб ні він і ні вона не могли втекти при наближенні ворога.
- У єдності сила, друг Тигр, - пояснила вона. - Та ми не повинні розлучатися. Нам слід триматися разом.
Тигр із готовністю погодився, тому що і його тривожила та ж думка.
Він думав, що Мавпа може втекти, якщо Кролик дійсно виявиться так сабоний.
Отже, Тигр і Мавпа зв'язали свої хвости й продовжували чекати. Через якийсь час вони побачили Слона, що наближається до них, на якому сидів Кролик. Хитрун відправляв собі у рота один за іншим банани й кричав не перестаючи:
- Ось я їм мізки Слона, а скоро доберуся й до Тигру! Тигр повірив, що Кролик їсть мізки Слона, затремтів від страху й запропонував Мавпі бігти, поки не пізно.
- Ех ти, старий дурень! - викликнула у відповідь та. - Так адже це ж банани!.. Я це знаю напевно, тому що сама їх їм щодня. Однак ці слова не переконали Тигру, а отут ще Кролик люто глянув на Мавпу й крикнув:
- Ах ти, нікудишня мавпа! Хвасталася, що приведеш мені великого й жирного Тигру, а сама притягла маленького й худого.
Отут уже Тигр рвонувся ладь, кричачи на Мавпу:
- Зрадниця! Тепер я розумію, чому ти викликалася піти із мною, чому зв'язала мій хвіст зі своїм і чому говориш, що мізки - не мізки, а банани!..
Мавпа благала його залишитися, але Тигр уже не слухав і понісся у хащу, волочачи її за собою; адже хвости-те у них були зв'язані. Але ось вони натрапили на пеньок і впали. Тигр відразу підхопився й оббіг навколо пня. Мавпа ж обежала ця перешкода назустріч Тигру. Ось їхні хвости й намоталися на пень. Звірі смикалися, що було сил, і металися зі сторони убік, поки нарешті вузол не розірвався. Тоді, піджавши закривавлені хвости, вони розбіглися у різні сторони. З тих пір Тигр і Мавпа сталі заклятими ворогами.