Колись давним-давно жили у одному селі чоловік і дружина - До Че й Ма Ей. Жили вони у ладі й згоді, ніколи не сварилися, і жителі села, повчаючи молодь, завжди ставили їм у приклад цю подружню пару:
- Подивитеся, як живуть До Че й Ма Їй, - говорили вони. - Ніколи не сваряться, у всьому уступають один одному. У будинку у них тиша й спокій - і самим приємне, і перед сусідами не совісно!
Усе село не утомлювалося захоплюватися зразковими чоловіками. Одного разу До Че й Ма Їй, сидячи за чаєм і бовтаючи про той про сем, раптом згадали одну стару народну прикмету.
- Ма Їй, - звернувся До Че до дружини.- Здається, за старих часів уважали, що світанок наступає тільки тоді, коли закукурікає півень, а якщо першої закудахчет курка - світанок не настане. Адже вірно я говорю?
- Усе-Те ти переплутав! - розсердилася Ма Ей.- Раніше говорили: світанок не настане, якщо першим закукурікає півень. А коли першої закудахчет курка, світанок обов'язково настане.
- Я щось забув, ось і запитав у тебе. Але здається мені, ти не
Права. Ну звичайно ж, варто закукурікати півневі - і відразу наступає світанок. Ледь стримуючи гнів, Ма Їй завзято повторювала своє:
- Немає ж, немає. Світанок наступає, якщо закудахчет курка. Колись я тобі у всьому уступала, але зараз не можу. Я точно знаю, що правда на моїй стороні.
- Повір мені, ти помиляєшся, - намагався урезонити дружину До Че.
Так, слово за слово, спочатку тихо, а потім усе більш і більш підвищуючи голос, подружжя, напрочуд усім сусідам, рассорились. Але поступливий До Че не витримав:
Ма Їй, що користі сперечатися? Ні ти, ні я не можемо довести своєї правоти. Підемо-но краще до настоятеля монастиря, нехай він нас розсудить! Так вони й зробили.
- Що трапилося? - здивувався настоятель монастиря, побачивши подружжя.-Які розбіжності привели вас до мене?
- Вислухай нас, про вчитель! Я говорю дружині, що, якщо першим закукурікає півень, світанок настане, якщо ж першої закудахчет курка, світанку не настане. Вона ж повторює своє: світанок наступає, якщо курка закудахчет першої, а якщо першим закукурікає півень, те взагалі не розвиднить. Не чи будеш ти люб'язний розтлумачити нам, хто з нас прав?
- Обоє ви далекі від істини. Скільки б не намагалися й півень і курка - світанку не настане. Справа у тому, що вони прокидаються зі світанком і тільки тоді починають подавати голос.
Вислухали До Че й Ма Їй пояснення настоятеля, поклонилися йому й мовчачи вийшли.
Коли вони пройшли половину шляху, чоловік задумливо вимовив:
- Але ж учитель, мабуть, прав!