У якійсь державі жив так був король. Та було у нього сім синів. Усі вони вчилися у чужих краях і пізнали багато премудростей, усі були розумними й утвореними. Але ж на престол може вступити тільки один - самий гідний із сімох. А як довідатися, хто із сімох самий гідний? Думав король, думав і нарешті придумав. Зібрав він усіх своїх синів і звернувся до них з такими словами:
- Діти мої! Я вже старий, і мені більше не під силу керувати державою. З усіх вас тільки один може стати моїм спадкоємцем. Ось я й розв'язав: королівський престол успадкує той, хто розгадає п'ять загадок. На міркування я даю вам три роки. Після закінчення трьох років ми зберемося знову, і я вислухаю ваші відповіді. Ось мої загадки:
1. Човен є, так немає човняра.
2. Рис є, так немає кухарі.
3. Що саме довге на світі?
4. Що саме пекуче?
5. Що найвище?
Тільки не квапитеся з відповіддю, діти мої. Повторюю, я даю вам три роки строку.
Кожний із синів мріяв зробитися королем. Тому, почувши загадки батька, сини зрадилися глибоким міркуванням. Уже дуже хотілося їм скоріше розгадати загадки! Але тільки знали вони: поспішиш - людей насмішиш. Думали вони, думали, а тому що нічого не придумали, то й пішли до батька із проханням дозволити їм покинути палац і пошукати відповіді на загадки у чужих краях. Кожний із синів відправився своєю дорогою. чи Довго, чи коротко вони подорожували, побували й у малих і великих містах, на батьківщині й за її межами, обійшли всі монастирі, розмовляли з мудрецями й із ученими, так усе безглуздо, ніхто нічим не марнотрат їм допомогти. Нарешті втратили вони всяку надію так ні із чим і повернулися додому.
Відпущений королем строк минав, ішов останній, третій рік. Шестеро синів зовсім упали духом. Цілодобово сиділи вони будинку, переконалися у даремності своїх спроб. Ними безроздільно опанували смуток і туга. Молодший же, сьомий, не сумував.
"У світі напевно існує людей, якій відомий зміст цих загадок, - міркував він. - Я повинен знайти його будь-що-будь, а якщо ні, то не бути мені королем".
Й він з подвоєною енергією зайнявся справою, Одного разу після довгих пошуків блукань підійшов принц до ріки й на її березі побачив старезного, немічного старця. Підійшов принц до старця, шанобливо поклонився й говорить:
- Ушанований учитель! Ти прожив більше життя, багато бачив і чув на своєму столітті й навчений більшим досвідом. Не чи відомі тобі відповіді на такі загадки... - Та він переказав загадки, задані королем.
Старий проникливо глянув на принца. Видалося, він намагався проникнути у саму його душу й нарешті сказав:
- Онук мій! Твоє прагнення, так само як і ретельність, виявлені у пошуках істини, гідні всілякої похвали! Я знаю відповіді на ці загадки. "Човен є, а човняра ні" означає, що навчання є, так немає його послідовників. " Є рис, так немає кухаря" означає, що є багатство, так нікому його успадковувати. "Що саме довге на світі?" Життя. "Що саме пекуче?" Пристрасть. "Що найвище?" Гордість.
Так після трьох років безустанних пошуків самий молодший із принців довідався зміст загадок. Його наполегливість і терпіння були нагороджені! Принц обдарив старця золотом і сріблом і повернувся у палац. Залишалося всього кілька днів до закінчення терміну, установленого королем. Принц з'явився до батька й оголосив, що знає відповіді на його загадки. Із цієї нагоди король запросив у палац усіх придворних, мудреців, настоятелів монастирів, міністрів і важливих сановників. Коли всі були у зборі, молодший принц шанобливо поклонився високим зборам, а потім звернувся до короля:
- Вельмишановний батько, володар золотого палацу! Я думаю, твої загадки мають такий зміст: " Є човен, так немає човняра" означає, що є навчання, так немає його послідовників. " Є рис, так немає кухаря" означає, що є багатство, так нікому його успадковувати. Саме довге на світі - життя. Саме пекуче - пристрасть, найвище - гордість.
Захлопали ті, що зібралися у долоні, сталі прославляти принца. Та відразу звели його на престол. Так молодший принц став королем. А звідси мораль: трудитеся - і ваша праця буде нагороджена. Почитайте старших - і ви пожнете плоди їх дяки!