Одного разу журавель пив воду з болота. Вийшла з болота жаба й говорить:
- Братик журавель, давай побратаємося.
- Послухай, жаба, - відповідає журавель, - боюся, із цієї дружби нічого не вийде.
- Чому? - запитує жаба.
- Тому, що ти живеш під водою, а я літаю під хмарами. Ні я до тебе у гості не зможу ходити - задихнуся, ні у тебе немає крил, щоб літати із мною, - відповів журавель.
- Ну, ти прийдеш до болота, я вийду до тебе - так і будемо зустрічатися, - говорить жаба.
Журавель погодився. Стали вони дружити. Прилітав він іноді до болота поговорити з жабою. Пройшов час. Якось у одну із зустрічей друзі мирно розмовляли.
- Братик журавель, - раптом вигукує жаба, - я нічого, крім цього болота, не бачила. А ти літаєш у піднебесся й бачиш зверху всі навколо. Що якщо ти побереш мене із собою й покажеш мені мир?
- Але як ти полетиш, жаба? - здивувався журавель.- Адже у тебе немає крил.
- Ну й що ж, що крил немає? Посадиш ти мене між крил, я міцно буду триматися за тебе, ти й піднімеш мене у небо.
Скільки не відговорював журавель, жаба наполягала на своєму. Журавель був змушено посадити жабу між крил н піднявся над болотом. Тільки піднялися вони над болотом, як жаба не стрималася й полетіла вниз. Добре ще впала у воду, покалічилася, але не загинула.
Спустився журавель до болота й говорить:
- Не чи попереджав я тебе, жаба, що із дружби нашої нічого путнього не вийде? Адже говорять же, що дружба з неровней приводить до лиха.