Жили не жили два упертюхи. Один з них ніколи не позичав нічого — навіть гривенника, а другий ніколи нічого не повертав — навіть гривенника. Так й клика вони: один — «, Що Недающий», а другого — «Неотдающий
Але ось одного разу невідомо як вий, що гривенник, Що Недающего попал Поча вимага, Що Недающий свой Але хіба віддасть упертюх, який нічого не віддавав назад!
Й час, що й нарешті Недающий поселился у доме Неотдающего Бу т ден, бу т вночі, він повторюва: «Відда гривенник», але друг упертюх й не дума раскошеливаться, хоча, Що Недающий Та Жив у нього целий месяц, ел его пищу Та спал на его
Одного разу пізн ніч розбуди дружин, Що Неотдающий Та
- Та насправді набрид мені цей упертюх. Давай подумаємо, як від нього позбутися?
Думали, думали й придумали,
- Я прикинуся мертвим, - сказав чоловік, - а ти поховай; мене у печері. Не піде ж цей упертюх за мною на той світло!
- Навіщо тобі причинятися мертвим. Віддай краще гривень-! никнув і відпусти його з миром, - порадила дружина.
- Дурна, хіба ти не знаєш, що я ніколи нічого не віддаю! - обурився чоловік.
Ранком дружина заголосила, сповіщаючи аул про смерть чоловіка. Зібралися рідні й близькі, відспівали небіжчика й повезли його ховати. А, Що Недающий тут как Поклали тіло упертюха у] печеру, а вхід каменями заклали. Коли вс розій_, Що Недающий раскидал камни, забрался у пещеру Та молча лег рядом с Неотдающим Троє доби лежали вони не ворушачись.,
На четвертий день у печеру ввійшли два розбійники. Вони зробили вдалий грабіж, і тепер їм потрібно було розділити видобуток. Усі вони розділили, крім однієї дорогоцінної шаблі.
- Цю шаблю поберу я, - сказав один розбійник.
- Немає я, - заперечив інший.
Довго сперечалися вони. Нарешті розв'язали віддати шаблю тому, хто,, краще нею володіє.
Стали розбійники шукати, на чому б испробовать своя майстерність, і раптом побачили двох лежачі людей.
- Ось це знахідка! - обрадувалися розбійники.- Испробуемка майстерність на цих трупах!
Але як тільки перший розбійник оголив шаблю, пролунав] страшний крик упертюхів.
- Шайтани! - закричали розбійники, кинули усе награбоване добро й дорогоцінну шаблю й утекли.
А упертюхи знову заспорили про гривеннике.
- Навіщо тобі гривенник, упертюх? Дивися, скільки добрі нам залишили розбійники. Розділимо його навпіл, - сказав, Що Не віддає, і вони прийнялися ділити видобуток.
Незабаром розбійники набралися хоробрості й розв'язали подивитися — може бути, шайтани вже пішли?
Але з печери доносилися сердиті голоси, і розбійники довго, не вирішувалися туди сунутися.
Нарешті один з них насмілився заглянути у печеру, але негайно з його голови зірвали бухарську шапку.
- Скоріше, брат, біжимо! - злякано закричав розбійник, і вони пустилися навтьоки.
Говорять, що й зараз вони продовжують свій біг. А упертюх, що помири_, швидко поділи добр, що діста_ вони, — Обоє залишилися задоволені.