Жили-Минулого два хани. У одного з них був син, у іншого — дочка. Став один сватати дочка іншого за свого сина. Але інший хан сказав:
- Жоден чоловік ще не доторкнувся до моєї дочки. Якщо твій син протягом року зможе зробити це, то тоді я видам її заміж. Якщо ж його осягнеться невдача, то я заберу половину твоїх володінь.
Хан погодився, але сабоно засмутився. Побачив це його син запитав:
- Про улюблений батько! Що трапилося з тобою? Не чи повідаєш ти мені про своє горе?
Та хан розповів йому, яка дурна суперечка він затіяв і чому всі що загрожує.
- Сумом горю не допоможеш, - сказав син.- Раз вуж так вийшло, треба щось почати.
А тим часом батько дівчини помістив дочку у підземелля, нукерів сторожили її днем і вночі.
Довго думав ханський син, як би проникнути до дівчини, але не як не міг придумати. Одного разу він зустрів бродячого музиканта.
- Що так сумний, молодець? - запитав музикант. Та повідав йому син хана про свої турботи.
- Не тужи сказав музикант, - твоєму горю можна допомогти. Слухай мене уважно. Я зроблю великий музичний ящик. Він буде відіграти дуже добре, і хан обов'язково купить його для дочки. Тобі ж залишається тільки залізти у ящик.
- А як я виберуся назад?
- Зіпсуєш що-небудь, у ящику, і тоді його принесуть мені у лагодження.
Незабаром ящик був готовий, і музикант із труднощами допхав його до ханського палацу. Музика сподобалася ханові, і він захотів купити дивовижний ящик.
- Яка ціна цієї штучки? - запитав хан безтурботно.
- Вона тобі не по кишені, - відповів музикант, роблячи вид, що не довідався хана.
- Про ціну не турбуйся, ця моя справа. Я сплачу, скільки ти захочеш.
- Тоді давай тисячу туманів, - сказав музикант.
Хан велів скарбникові винести тисячу туманів і негайно розплатився.
Та ось ящик принесли ханській дочці у підземелля. Дівчина дуже обрадувалася й довго слухала музику. А вночі, коли у палаці усе спали, кришка ящика відкрилася й звідти вийшов гарний юнак.
- Хто ти? - злякано прошептала ханська дочка.
- Я той, хто волею небес визначений тобі у чоловіки, - відповів юнак.- Не бійся мене,.
Його скромність і краса вразили дівчину, і вона закохалася з першого погляду.
Вони провели разом якийсь час, а потім юнак зіпсував механізм і знову сховався у ящик. Ханська дочка зажадала негайно полагодити свою улюблену іграшку, і слуги віднесли ящик музикантові. Там юнак вибрався з палацу.
Тим часом пройшов рівно рік від дня висновку суперечки, і два хани зустрілися у дивані.
- Ну, хан, чи вдалося тобі вберегти свою дочку від дотику чоловіка? - запитав суддя.
- Безперечно, - відповів хан.- Адже я ж тримав її у підземелля, і ніхто туди не входив.
- А чи не можна попросити твою дочку принести своє кільце, яке вона ніколи не знімає, - попросив батько юнака.
- Покличте дочку, - наказав хан.
Вона прийшла, але не змогла показати кільце, а тільки почервоніла.
- Давай же кільце! - нетерпляче закричав батько.
- Ось воно, кільце, - сказав син хана, показав подарунок дівчини й розповів усе, що було.
Зрозумів батько дівчини, що програла суперечка, і велів готуватися до весілля.