Сорока звила гніздо на великому абрикосовому дереві й вивела маленьких пташенят.
Незабаром з'явилася лиса й грізно зажадала:
- Кинь пташеня, а то дерево зрубаю! Злякалася сорока й кинула їй пташеняти.
На другий день лиса знову прийшла й повторила погрозу:
- Кинь пташеня, а то дерево зрубаю!
Шкода було сороці пташеняти, але побоялася вона втратити весь виводок, кинула й стала гірко плакати. Повз ішов собака.
- Що з тобою, сорока, повідай мені своє горе.
Сорока розповіла їй про жорстоку лисицю, яка з'їла вже двох її пташенят.
- Ось глупишка! - викликнув собака.- Хотілося б мені догледіти, чому лисиця буде рубати дерево, вуж не чи довгим хвостом або жовтими іклами! Адже вона ніколи не тримала у руках ні пилки, ні сокири. Не лякайся крутійки й жени її ладь. На третій день лиса прийшла знову:
- Кинь пташеня, а то дерево зрубаю.
- Ну що ж, рубай, - відповідала сорока, - хоч довгим хвостом, хоч жовтими іклами!
- Хотілося б мені подивитися, хто це навчив тебе таким словам, - пробурчала лисиця.
- Подивися ось за тим деревом, - дражнить її сорока. Підбігла до дерева лиса, а там причаївся собака. Та розірвав собака жорстоку лисицю.