У одному аулі жив бідняк, у якого була красуня дочка. Багато джигітів подобалися їй, але батько розв'язав видати дочку тільки за багатого. Незабаром її посватав син аульского багатія, який був дурень-дурнем.
Довго не погоджувалася дівчина, але батьківська воля була
Непохитної.
Зіграли весілля, і повели наречену у будинок нареченого. Стала дівчина думати, як би їй позбутися ненависної людини,
Думала-думала й придумала. Коли наречений у одному нижній білизні вийшов у двір, вона міцно замкнула двері.
- Відкрий скоріше, це я, твій чоловік! - закричав наречений.
- Мій чоловік із мною й давно спить, а не бродить під чужими дверима, - закричала дівчина.- Убирайся ладь!
- Верб самій справі, не чи заблудився я? - подумав дурило.- Не чи помилився дверима?
Пішов він до старшого брата й говорить:
- Я вийшов на вулицю й заблудився, допоможи відшукати мій будинок.
Старший брат накинув на нареченого шубу, відвів додому й сам постукав у його двері. А наречена голосно закричала:
- Що це нам не дають сьогодні спокою, підіть ладь, а то я всіх розбуджу!
Старший брат злякався й подумав: «Щось тут нечисто! Уже не чи шайтан це у образі брата знущається треба мною?» Забрал старший брат свою шубу й кинувся бігти, нашіптуючи молитви.
А наречений забрався у хлів і провів там залишок ночі. А коли ранком він увійшов у будинок, наречена закричала:
- Де ти бродив усю ніч, негідний? Уже я чекала-чекала тебе. Слухай-но, так ти випадково не завагітнів? Щось у тебе живіт здувся.
- Де ти бачила, щоб чоловіка вагітніли? - злякався наречений.
- Скільки прагнеш! Побрати хоча б мого сусіда Мурада. Був перший гуляка, а тепер сам чекає дитини.
Хитра дівчина покликала свою подругу, яка у всьому з нею погодилася.
- Про яку ганьбу! - закричав наречений.- Що буде, якщо про це довідаються люди? Допоможіть же мені.
- Добре, - сказали йому підступні дівчата.- Ти повинен негайно піти й разродиться вдалині від аулу, а потім вуж вернутися додому.
Та наречений поспішно покинув аул.
Довго йшов він, поки не добрався до великої гори. Тут у одній з печер він знайшов пару взутих у чарики людських ніг. Людину, напевно, розтерзали вовки. Наречений поклав ці ноги у хурджин і до вечора добрався до одного аулу. Батьківські кунаки радо прийняли його, нагодували й уклали у самій теплій кімнаті.
Уночі отелилася хазяйська корова, і хазяї помістили теля у кунацьку, де спав гість.
Незабаром наречений прокинувся й з жахом побачив, що поруч лежить маленьке теля.
- ПРО, невже я народив теля? - заволав він у жаху й
Кинувся геть із будинку.
Ранком хазяї не знайшли гостя й сабоно затурбувалися.
Та отут вони побачили ноги у чариках.
- Що за диво! - злякалися хазяї.- Невже наша корова отелилася аждахой? - У страху вони обклали будинок дровами й спалили теляти, а разом з ним і усе своє добро.
А наречений довго скитался по світлі. Коли він повернувся додому, його наречена вже була замужем за друг