Затіяв раз дроворуб позов з багатієм. Хоча й був дроворуб правий, але знав, що без хабара не обійтися. Побрав він найкраща своя сокира й віднесла кадию. «Ну, - думає, - тепер усе у порядку. Прав я, та й хабар кадий прийняв».
Але багатій теж не дрімав. Наказав він слугам відвезти кадию молодого вгодованого бичка й спокійно став чекати суду.
Зібрався суд. Кадий надяг окуляри, розклав перед собою книги й став радитися з помічниками.
«Навіщо ця затримка, - подумав бідняк і розв'язав, що кадий забув про сокиру.- Дай-но нагадаю йому».
- У чому затримка, про ушанований кадий, - сказав дроворуб.- Верші суд так само швидко, як я сокирою розрубую суки.
- Бачив я сокира десь у дворі. Так бичок встигнув його запаскудити, - відповів кадий і розв'язав справу на користь багатія,