Одного разу людина піймала у сільця птаха. Стала вона благати його:
- Навіщо я тобі потрібна? М'ясом моїм ти не наситишся, відпусти краще мене на волю. Я за це дам тобі три гарні ради. Погодилася людина й відпустила птаха.
- Слухай першу раду, - сказала вона.- Не вір тому, що неправдоподібно. Не жалуй про вчинений, - продовжував птах, - і знай, що у мене у зобі застряг шматок золота завбільшки з куряче яйце. Ти міг розбагатіти, якби разпотрошив мене.
- ПРО, який же я дурень! - горестно викликнула людей, а птах зібрався летіти.
- Але де ж твоя третя рада? - закричала людей.
- Ти не почув і першим двом. Як міг у маленької пташки виявитися у зобі шматок золота завбільшки з куряче яйце? Не вір неправдоподібному й не жалуй про вчинений - ось тобі моя третя рада, - відповів птах і полетів.