Жив не жив хан, і була у нього красуня дочка. Розв'язав він видати її заміж. Та ось глашатаї оголосили:
- Хан видасть свою дочку за того, хто придумає саму неймовірну небилицю.
Уже багато багаті й знатні наречені одержали від хана відмова, коли прийшов якийсь бідняк і говорить:
- Прагну я, про хан, бути твоїм зятем.
- Починай же своє оповідання, - наказав хан.
- Мій батько говорив перед смертю, що ти повинен йому сто мірок золота, - сказав бідняк.
- Це неправда! - закричав хан у гніві.
- Тоді виконай свою обіцянку й віддай за мене дочка, - сказав бідняк.
Та довелося ханові видати дочка за бідняка, тому що не праг він спустошувати свою скарбницю.