У одному аулі жив мірошник, людина чесна й слушний. Ніколи не брав він нічого чужого й готовий був поділитися останньою жменею борошна з нужденним.
Одного разу він розчищав мірошницьку канаву й побачив велике спіле яблуко, яке несло водою. Праг було з'їсти його, але подумав: «Це яблуко не я виростив і тому не маю права його є». Але краса яблука його вразила, і він розв'язав довідатися, звідки воно.
Пішов мірошник уздовж канави до ріки й через якийсь час зустрів старого з білосніжною бородою.
- Садам алейкум, про старець! Не у чи твоєму саду ростуть такі прекрасні яблука?
- Ні, добра людина, вони ростуть вище по ріці у саду мого старшого брата.
Мірошник пішов далі й зустрів літньої людину, у якої у бороді було багато сивих волось.
- Салам алейкум, старець. Не чи ти старший брат того ушанованого старого, що живе нижче по ріці? Та не у чи твоєму саду ростуть ці яблука?
- Ця людина дійсно мій молодший брат. А яблука ці ростуть у саду нашого третього, самого старшого брата, який живе ще вище по ріці.
Через якийсь час мірошник зустрів моложавої людину без єдиного сивого волосся.
- Салам алейкум, добра людина. Не із чи твого саду ці яблука? Та не чи ти старший брат старих, що живуть нижче.
- Ваалейкум ассалам! Я старший із братів, і ці яблука виростив я. Але заходь же, подорожанин, у будинок, будь гостем.
Мірошник прийняв запрошення.
- Дружина, дай нам поїсти, так не забудь вибрати самий спілий кавун, - сказав старший брат, заходячи у будинок.
Коли вони поїли, дружина принесла кавун. Хазяїн розрізав його й сказав:
- Це неспілий кавун, принеси-но ліпше!
П'ять раз чоловік посилав дружину за новим кавуном, і тільки останній йому сподобався.
Подякував мірошник хазяїв і запитав:
- Про гостинний хазяїн. Дозволь задати тобі одне питання. Як могло трапитися, що ти, самий старший із братів, виглядаєш так молодо?
- Ти бачив, як я п'ять раз посилав свою дружину за кавуном. Ні я, ні вона при цьому анітрошки не дратувалися. Знай, ми із дружиною живемо у відмінному світі й згоді, і ніщо дотепер не затьмарювало наше життя. Мої молодші брати, на жаль, не могли цього добитися.
Так довідався мірошник секрет молодості й з тих пір став жити із дружиною у злагоді й спокої. Говорять, що навіть після ста років у нього майже не було сивих волось.