Що розповісти, про що не говорити? Жила не жила у Хунзахе бідна баба зі своїм єдиним сином. Нічого у них у господарстві не було, крім червоного бичка, якого вони дуже любили й удосталь годували свіжою травою й сіном. Незабаром він виріс у гарного й смирного бугая. Одного разу син сказав:
- Про матінка! Давай продамо нашого червоного бика й на виручені гроші купимо двох. Адже одним биком у господарстві не обійдешся.
- Добре, - погодилася мати, - іди й продай його, але у жодному разі не май справи з кусой.
Сказане — зроблене. Син відвів бика у великий аул і почав кричати: «Продаю бичка! Продаю бичка!». На лемент прибіг шмата, але син навідріз відмовився продавати йому бика. На наступній вулиці знову виявився шмата, який почав нав'язувати у покупці. Знову відмовив йому молодий хунзахец і пішов далі. Через якийсь час знову зустрів йому шмата.
- Вах! - викликнув парубок.- Видиме, у цьому аулі кожний житель — шмата.
Цього разу він піддався настирливим проханням шмати й розв'язав продати йому бичка. Шмата завів хлопця у двір і голосно сказав дружині:
- Я купую бика за три тумани, але якби він був зі сломаной ногою, віддав би всі вісім.
Почув це хлопець, схопив сокиру, переламав бикові ногу й став вимагати вісім туманів. А шмата вдосталь посміявся й запропонував тільки полтумана. Зрозумів хунзахец, що шмата його жорстоко обдурив, і заплакав. Але сльозами горю не допоможеш! Довелося хлопцю побрати полтумана так іти побистрей, поки аульські гостряки не підняли його на сміх. Але бажання помститися підступному ворогу спалювало серце бідолахи, як вогонь сухе кукурудзяне стебло. Недалеко від аулу хунзахец побачив старого облізлого осла, якого хазяї вигнали з дому.
- Ось це знахідка! - викликнув парубок і погнав осла до шматі. Не доходячи до його будинку, він сховав срібло ослові під хвіст і став голосно кричати: «Продаю осла, продаю осла!»
На лемент вийшов шмата й запитав про ціну.
- Сто туманів, - пішла незворушна відповідь.
- Він очумел, цей аварець, - закричав шмата - Де це бачене, щоб за такого осла просили стільки грошей?
- Він не простій. Не встигнеш сказати «бисмилла», як його хазяїн наживе купу грошей. Адже він викидає/чисте срібло. Я його украв у самого турецького султана й зараз ховаюся від погоні.
Із цими словами хунзахец ударив осла по спині, і з нього висипалося полтумана срібла.
У шмати ока розбіглися, і він наказав дружині негайно винести сто туманів.
- Якщо ти захочеш одержати у багато разів більше, те підвісься осла за горло до стелі, - порадив на прощання хунзахец і вийшов.
Відомо, що жадібні прагнуть розбагатіти швидко, і шмата підвісив осла до стелі. Через два дні шмата виявив дохлого осла й зрозумів, що його обдурили.
Скликав шмата свою рідню й сусідів, і усе кинулися у погоню. Але хунзахец усе передбачив і сказав своєї матері:
- Матінка, скоро сюди наскочить ціла ватага на чолі з кусой. Незважаючи ні на які мої угоди, не готов їм їду. Тоді я проткну бичачий міхур із кров'ю, який ми заздалегідь прив'яжемо до твоєї шиї, і ти прикинься мертвої. А коли заграє зурна, ти вставай. Решта — моя справа.
Скоро з'явилася ціла юрба на чолі з кусой з оголеними кинджалами, стала загрожувати й вимагати назад гроші.
- Про дорогі гості! - викликнув хунзахец.- Який може бути розмова про гроші! Ви поки розсідайтеся, будьте кунаками. Я вас почастую відмінним обідом, гроші ж ви одержите сповна. А ти, матінка, приступай до готування.
Баба стала відмовлятися й зав'язала сварку із сином.
- Про негідна! Як ти смієш зневажати священні закони гостинності! - закричав син і проткнув бичачий міхур, а мати впала на підлогу й завмерла.
- Що ти наробив, нещасний! - закричав шмата.- Як ти змів підняти руку на бідну матір?
- Я часто проробляю з нею такі штучки, - відповів хунзахец.- Варто мені тільки пограти на цій зурні, і будь-який мертвий відразу оживає.
Не повірив шмата цим словам, але син почав відіграти на зурні, і мати відразу схопилася на ноги.
- Вах! - викликнув шмата.- Цій зурні ціни немає. Продай нам її, і ми віддамо тобі всі наші гроші та ще вибачимо старий борг.
Хунзахец довго не піддавався на угоди, але зрештою поступився.
Задоволений шмата повернувся додому й став шукати приводу посваритися із дружиною. Через кілька хвилин вони вже лаялися.
- Подивитеся на цю негідницю, яка сміє суперечити чоловікові! - закричав шмата й устромив кинджал у горло дружини. Незабаром вона вмерла. На лемент прибігла рідня й накинулася на вбивцю.
- Не турбуйтеся, вона зараз устане, - важливо сказав шмата й заграв на зурні. Але скільки ні дул він у зурну, його дружина навіть не ворухнулася.
Зрозумів шмата, що його обдурили, і знову кинувся у Хунзах. А у цей час син велів матері розпустити слух про його смерті. Сам же вирив могилу, поставив там жаровню й спис і став чекати шмату.
Шмата довідався про смерть кривдника й кинувся на цвинтар, щоб опоганити його могилу.
- Я тебе не залишу й мертвого! - закричав шмата. Він став топтати могилу, але провалився усередину, напоровся на розпечений спис і вмер.