Жителі сусіднього аулу запропонували Насреддину бути аульским дибиром. Насреддин охоче погодився й незабаром перебрався на нове місце.
Одного разу після намазу аульчане попросили його про що-небудь розповісти.
- А чи знаєте ви, про що я буду говорити? - запитав Насреддин.
- Ні, не знаємо, - дружно відповіли присутні.
- Якщо не знаєте, то не варто вам, дурням, і розповідати, - відповів Насреддин і пішов додому.
На другий день аульчане знову попросили Насреддина що-небудь розповісти.
- А чи знаєте ви, про що я прагну розповісти? - запитав Насреддин.
- Знаємо, знаємо, - закричали усе.
- Раз знаєте, то нема чого вам і розповідати.
На третій день аульчане знову повторили прохання.
- А чи знаєте ви, про що я буду говорити? - запитав Насреддин.
- Знає тільки половина з нас, - відповіли йому.
- Нехай тоді знаючі розповідять незнаючим, - відповів Насреддин і з миром відпустив парафіян.