Три принци ввечері у саду
Відіграли у м'яч. Так на лихо
До них вийшла Еллен, їхня сестра.
«Лови!» — їй крикнув молодший принц,
Але м'яч за церкву полетів,
За ним принцеса Еллен вслід.
Проходить година, потім іншої.
Ніч надворі. Принцеси немає.
«Іду її шукати!» — Чайлд Роланд говорить.
З ним брати. Ногу у стремя, кінь хрипить.
Сил не жалуючи,
Поскакали у усі кінці землі.
Але рік пройшов, і два пройшли —
Принцеси так і не знайшли.
Та тоді старший брат відправився до знаменитого чарівника Мерлину, розповів йому про весь що трапилося, і запитав, не чи знає він, де леді Еллен.
- Прекрасну леді Еллен, напевно, віднесли феї, — відповів Мерлин. - Адже вона порушила священний звичай — обійшла церква проти сонця! Та тепер вона у Темній Вежі короля ельфів. Тільки самий хоробрий з лицарів може звільнити її.
- Я звільню її або загину! - сказав старший брат.
- Що ж, спробуй щастя, — відповів чарівник. - Тільки горі тому, хто наважиться на це без доброї ради!
Але старшого брата не злякала погроза. Він однаково розв'язав відшукати сестру й попросив чарівника допомогти йому. Мерлин навчив юнака, що йому слід робити у дорозі, а чого не випливає. Та старший брат леді Еллен відправився у країну фей, а двоє молодших і королева-мати залишилися чекати на нього будинку.
Проходить рік, проходять два —
Від брата немає звісток.
На серце біль, у душі туга.
Де ж рятування від злих страстей?
Тоді до чарівника Мерлину пішов середній брат. Та Мерлин повторив йому усе, що говорив старшому. Та ось середній брат теж відправився на пошуки леді Еллен, а будинку залишилися чекати на нього Чайлд Роланд і королева-мати.
Проходить рік, проходять два —
Від брата немає звісток.
На серце біль, у душі туга.
Де ж рятування від злих страстей?
Тоді розв'язав відправитися у шлях молодший брат леді Еллен — Чайлд Роланд. Він зайшов до своєї матері-королеві й попросив у неї на це дозволу. Але королева спочатку не прагла його відпускати: Чайлд Роланд був її молодшим і самим улюбленим сином і втратити його значило для неї усе втратити. Але він благав її й просив, і нарешті королева його відпустила. Вона дала йому славний меч короля, що разив без промаху, і вимовила над мечем заклинання, дарующее перемогу.
Та ось розпрощався Чайлд Роланд із матір'ю-королевою й пішов до печери чарівника Мерлина.
- Скажи востаннє, — попросив він Мерлина, — як урятувати леді Еллен і моїх братів?
- Що ж, син мій, — відповів Мерлин, — для цього потрібні всього дві умови. Вони здадуться тобі дуже простими, але виконати їх нелегко. Одна умова — робити те-те й те - те, інше — не робити того-те й те-те. А робити тобі треба ось що: як потрапиш у країну фей, рубай батьківським мечем голову кожному, хто заговорить із тобою, поки не зустрінешся зі своєю сестрою Еллен. Не робити ж ти повинен ось що: не їж ні шматка й не пий ні ковтка, як би тобі не хотілося їсти й пити. А вип'єш ковток або з'їж хоч шматок там, у країні фей, і не мабуть тобі більше сонця.
Чайлд Роланд подякував Мерлина за добру раду й рушив у шлях. Він ішов, і йшов, і йшов усе далі й далі, поки не побачив табунника, пасшего королівських коней. Чайлд Роланд відразу зрозумів, що це коні короля ельфів, по їхніх палаючих очах. А раз так, виходить, він нарешті потрапив у країну фей.
- Скажи мені, — звернувся Чайлд Роланд до табущнику, — де перебуває Темна Вежа короля ельфів?
- Не знаю, — відповів табунник. - Пройди ще небагато й побачиш пастуха. Може, він тобі скаже.
Отут Чайлд Роланд недовго думаючи вихопив свій славний меч, що разив без промаху, і голова табунника злетіла із плечей. А Чайлд Роланд пішов далі. Він усе йшов і йшов, поки не побачив пастуха, пасшего королівських корів. Пастухові він задав той же питання.
- Не знаю, — відповів йому пастух. - Пройди ще небагато, там побачиш птахівницю, вуж вона-те знає.
Отут Чайлд Роланд знову підняв свій славний меч, що разив без промаху, і голова пастуха теж злетіла із плечей. А Чайлд Роланд пройшов ще небагато й побачив бабу у сірій накидці. Він запитав її, чи знає вона, де перебуває Темна Вежа короля ельфів.
- Пройди ще небагато, — сказала йому птахівниця, — і ти побачиш круглий зелений пагорб. Від підніжжя до самої вершини він оперезаний терасами. Обійди тричі навколо пагорба проти сонця й щораз присуджуй: «Відкрийте двері, відкрийте двері, дозвольте мені ввійти». На третій раз двері відкриється, і ти ввійдеш.
Чайлд Роланд відправився було далі, так згадав, що йому говорив чарівник. Ось вихопив він свій славний меч, що разив без промаху, але птахівниця вже зникла, немов її й не було.
Чайлд Роланд пішов далі. Ішов і йшов, поки не досягся круглого зеленого пагорба, від підніжжя до самої вершини оперезаного терасами. Тричі обійшов його проти сонця й щораз присуджував: «Відкрийте двері, відкрийте двері, дозвольте мені ввійти».
На третій раз двері й насправді відкрилася. Чайлд Роланд увійшов, двері відразу захлопнулися, і він залишився замкненим у темряві.
Правда, тут було не зовсім темно, звідкись проникало слабке світло, але Чайлд Роланд не бачив ні вікон, ні свіч і не міг зрозуміти, звідки він проникає — хіба що через стіни й потовк? Незабаром він розрізнив коридор зі зводами із прозорого каменю. Але хоча навколо був камінь, повітря залишалося чудово теплим, як це завжди буває у країні фей.
Ось минув Чайлд Роланд цей коридор і підійшов нарешті до високих і широких двостулкових дверей. Вона була напіввідчинена, і коли Чайлд Роланд відкрив її навстіж, те побачив чудо із чудес.
Перед ним була величезна залу. Потовк її підпирали золоті колони, а між ними тяглися гірлянди квітів з діамантів, смарагдів і інших дорогоцінних каменів. Усі ребра зводів сходилися у середині стелі, і звідти на золотого ланцюга звисав величезний світабоник, зроблений з однієї полою й зовсім прозорої перлини небаченої величини. Усередині перлини обертався величезний карбункул. Його яскраві промені опромінювали всю залу, і видалося, начебто світить призахідне сонце.
Залу була роскошно прибрана, і наприкінці її стояло пишне ложе з оксамитовим покривалом, розшитим шовком і золотом, а на ложі сиділа леді Еллен і розчісувала срібним гребенем свої золотаві волосся. Ледь вона побачила Чайлд Роланда, як піднялася й сказала:
Навіщо ти тут, мій милий брат?
На горі й лихо.
Довідайся, що хто прийшов сюди,
Уже не піде назад.
Повернися додому, мій молодший брат, —
Волі більше я не чекаю.
Залишиш голову ти отут,
На горі й лихо.
Чайлд Роланд, брат, ти не пішов,
На горі й лихо.
Зараз король сюди влетить,
Та життя він тебе позбавить.
Але Чайлд Роланд не послухав її. Він сіл поруч із леді Еллен і повідав їй про усе, що з ним було. А у відповідь вона розповіла йому, як його брати один за іншим досяглися Темної Вежі, але злий король ельфів зачарував їх, і тепер вони лежать тут, немов мертві. Поки вони говорили, Чайлд Роланд раптом відчув сабоний голод — адже подорож була таким довгим. Він сказав про це сестрі й попросив у неї що-небудь поїсти. На жаль, він забув про наказ чарівника Мерлина!
Зі смутком подивилася на Чайлд Роланда леді Еллен і покачала головою. Але чарівні чари не дозволяли їй нагадати про що-небудь братові.
Ось вона піднялася, вийшла із зали й незабаром повернулася із хлібом і молоком у золотому посуду. Чайлд Роланд уже готовий був пригубити молоко, як раптом глянув на сестру й згадав, навіщо прийшов сюди.
- Ні ковтка я не вип'ю й не знімання ні шматка, — сказав він, — поки не звільню мою сестру Еллен!
Отут вони почули чиїсь кроки й голосний голос:
Фай-фо-Фут,
Кров людини чую отут.
Мертвий він або живий,
Отут не чекає його спокій.
Та негайно широкі двері розгорнули, і у залу ввірвався король ельфів.
- Будемо битися, якщо посмієш, нечистий дух! - закричав Чайлд Роланд і кинувся до нього назустріч зі своїм славним мечем, що разили без промаху.
Вони билися довго. Нарешті Чайлд Роланд поставив короля ельфів на коліна, і той заблагав про пощаду.
- Обіцяю пощадити тебе, — сказав Чайлд Роланд, — якщо ти знімеш злі чари з моєї сестри, повернеш до життя моїх братів і випустиш нас усіх на волю!
- Згодний! - сказав король ельфів.
Він піднявся з колін, підійшов до скрині й вийняв з нього склянку із криваво-червоною рідиною. Змочив нею вуха, віка, ніздрі, губи й кінчики пальців обом братам, і ті ожили.
Потім король ельфів прошептав кілька слів леді Еллен, і чарівні чари спали з неї. Тоді всі четверо вийшли із зали, минули довгий коридор і покинули Темну Вежу короля ельфів. Назавжди.