Жили на світі чоловік із дружиною, і було у них так багато дітей, що прокормити їхніх усіх вони не могли. Та довелося їм відвести трьох дочок у ліс і залишити там. Дівчини бродили-бродили по лісу, зголодніли, а вуж стало смеркти. Нарешті, бачать - спереду вогник зажеврівся, і пішли на нього. Добралися до якогось будинку й постукали у двері. З будинку вийшла жінка й запитала:
- Що вам треба? Дівчини відповіли:
- Дозвольте нам переночувати у вас і дайте нам поїсти!
- Не можу, - сказала жінка. - Чоловік у мене велетень. Повернеться додому й уб'є вас. Дівчини стали її просити:
- Впустите нас! Ми хоч трошки посидимо. А підемо раніше, чим він повернеться!
Ну, жінка впустила дівчат, посадила їх перед вогнем і дала їм хліба й молока. Але тільки вони почали їсти, як пролунав голосний стукіт у двері, і хтось сказав страшним голосом:
Фай-фо-Фам,
Дух людини чую там!
Хто це у тебе, дружина?
- Так це три бідні дівчата, - відповіла та. - Змерзнули, зголодніли. Вони скоро підуть. Уже ти їх не займай! чоловік!
Велетень нічого не відповів, сіл за стіл, наївся до відвалу, а дівчатам наказав залишитися ночувати. Спати їх уклали на одному ліжку із трьома дочками велетня.
Молодшу гостю кликали Молли Ваппи, і була вона дуже розумна дівчина. Коли вони йшли спати, велетень надяг на шию їй і її сестрам солом'яні шнурки, а своїм дочкам - золоті ланцюжки. Молли Ваппи помітила це, зміркувала, що справа нечиста, і розв'язала триматися напоготові. Почекала, поки усе не заснули міцним сном, а тоді вислизнула з постелі, зняла із себе й сестер солом'яні шнурки, а з дочок велетня золоті ланцюжки. Потім надягла солом'яні шнурки на дочок велетня, а золоті ланцюжка на себе й на сестер і знову вляглася.
Посередині ночі велетень піднявся, побрав у одну руку важкий дрюк, а іншої намацав у темряві солом'яні шнурки. Потім ударив дрюком своїх власних дочок і вбив їх, а сам знову влігся й заснув задоволений - адже він був впевнений, що вбив чужих дівчат
Отут Молли Ваппи подумала, що настав час бігти, так подалі. Розбудила сестер, веліла їм не шуміти, і всі три вислизнули з будинку й-навтьоки. Бігли-Бігли до самого ранку, поки не побачили перед собою палац. А був це палац самого короля, і Молли ввійшла туди й розповіла королеві про усе, що трапилося. На це король їй і говорить:
- Ну, Молли, ти дівчина розумна, - самого велетня перехитрила. А спробуй-но схитрувати ліпше! Стягни у велетня меч, що висить на спинці його ліжка, і я видам твою старшу сестру за мого старшого сина!
Молли сказала, що постарається. Ось повернулася вона назад, прокралася у будинок велетня й сховалася під його ліжком.
Ввалився додому велетень, наївся до відвалу й улігся спати. Молли почекала, поки він не захріп, і вибралася з-під ліжка. Перелізла через велетня й зняла його меч. Але коли вона перетаскувала меч через ліжко, він задзвенів і велетень відразу підхопився. Молли з мечем у руках кинулася бігти
Геть із будинку.
Молли усе бігла й бігла, поки не добігла до "Міст-тонк-як-волосок". Вона-Те перебігла по мості, а велетень побоявся на нього ступити - зупинився й крикнув:
- Ну, бережися, Молли Ваппи! Посмій ще раз прийти!
- Ах, усього два разочка мені по мості треба пройти! - відповіла Молли й утекла.
Так Молли дістала королеві меч велетня. Та старший син короля одружився на її старшій сестрі.
Отут король і говорить Молли Ваппи:
- Молодець, Молли! Спритно ти усе це проробила! Але спробуй схитрувати ще ловчої. Стягни гаманець, що лежить у велетня під подушкою, і я видам твою другу сестру за мого другого сина.
Та Молли знову сказала королеві, що постарається. Ось відправилася вона до велетня, прокралася у його кімнату й сховалася під ліжком. А коли велетень повечеряв і захріп, вилізла, засунула руку під подушку й витяглася гаманець. Але не встигнула вона вибігти з будинку, як велетень прокинувся й кинувся за нею.
Молли усе бігла й бігла, поки не добігла до "Міст-тонк-як-волосок". Молли-Те перебігла по мості, а велетень побоявся на нього ступити - зупинився й крикнув:
- Ну, бережися, Молли Ваппи! Посмій ще раз прийти!
- Ах, лише один раз мені по мості треба пройти! - відповіла Молли й утекла.
Так Молли дістала королеві гаманець велетня. Та другий син короля одружився на її другій сестрі.
Отут король і говорить Молли Ваппи:
- Розумна ти дівчина, Молли! А якщо виявишся ще розумній і стягнеш у велетня кільце, я видам тебе за свого молодшого сина!
Молли сказала королеві, що постарається. Та ось вона знову пішла до велетня й сховалася у нього під ліжком. Велетень незабаром повернувся додому, наївся до відвалу, завалився спати й захріп на весь будинок.
А Молли вилізла, піднялася на ліжко, побрала велетня за руку й стала знімати кільце. Вертіла, вертіла його, нарешті зняла, але отут велетень як підхопиться так як схопить її.
- Нарешті я тебе піймав, Молли Ваппи!-закричав він. - Ну, говори: якщо б я тобі так досадив, як ти мені, що б ти із мною зробила?
- Я б посадила тебе у мішок, разом з кішкою й собакою, - відповіла Молли, - а ще сунула б туди нитки голку й ножиці. Потім повісила б мішок на стіну, а сама пішла б у ліс за ціпком потовще. Вибрала б самий товстий кийок, а будинку поклала б мішок на підлогу й прийнялася б тебе молотити, поки б ти дух не випустив.
- Ну, що ж, Молли, - сказав велетень, - так я й зроблю!
Дістав велетень мішок, посадив у нього Молли, сунув туди кішку із собакою, та ще нитки, голку й ножиці, повісив мішок на стіну, а сам пішов у ліс за кийком.
Ось сидить Молли у мішку й наспівує:
Ах, якщо б ви тільки бачили те, що бачу я!
- А що ти там бачиш, Молли? - запитує її дружина велетня. Молли їй ні слова у відповідь - усі тільки співає-розспівує:
Ах, якщо б ви тільки бачили те, що бачу я!
- Дай мені посидіти у мішку замість тебе, Молли! - попросила великанова
Дружина. - Я прагну подивитися, що ти там бачиш.
Молли прорізала ножицями дірку у мішку, побрала голку з нитками й вистрибнула геть. Потім допомогла дружині велетня залізти у мішок і відразу приміцно зашила його.
Дружина велетня посиділа-посиділа у мішку, нічого не побачила й стала проситися на волю. Але Молли її й не слухала - сховалася за дверима й стала чекати.
Ось повернувся додому велетень із цілим деревом у руках, зняв зі стіни мішок і давай молотити по ньому щосили. Дружина кричить йому:
- Так адже це я, чоловік!
Але отут собака загавкав, кішка занявкала, і велетень не довідався дружиниого голосу. Тим часом Молли вислизнула через двері, а велетень помітив її й пустився навздогін.
Молли усе бігла й бігла, поки не добігла до "Міст-тонк-як-волосок". Молли-Те перебігла по мості, а велетень побоявся на нього ступити - зупинився й крикнув:
- Ну, бережися, Молли Ваппи! Посмій ще раз прийти!
- Ах так на що, роззява, тепер мені сюди йти? - відповіла Молли й утекла.
Ось принесла Молли королеві чарівне кільце й вийшла заміж за молодшого принца. А велетня вони більше у житті не зустрічали.